Девонський період

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Геохронологічна таблиця

Фанерозой

Кайнозой
- Антропоген
- Неоген
- Палеоген
Мезозой
Палеозой
- Перм
- Карбон
- Девон
- Силур
- Ордовик
- Кембрій

Протерозой

Неопротерозой
- Едіакарій (Венд)
- Кріогеній
- Тоній
Мезопротерозой
- Стеній
- Ектазій
- Калімій
Палеопротерозой
- Статерій
- Орозірій
- Рясій
- Сидерій

Архей

Неоархей
Мезоархей
Палеоархей
Еоархей

Гадей

Де́вонський пері́од (Девон) (рос. Девон, англ. Devonian, нім. Devon n) — третій геологічний період палеозойської ери.

Зміст

1 Загальна характеристика
2 Походження назви
3 Фауна
- 3.1 Дводишні (Dipnoi або Dipneusti)
- 3.2 Перші наземні тварини
4 Флора
5 Дивіться також
6 Джерела

[ред.] Загальна характеристика

У стратиграфічній шкалі наступний за силурійською сис-темою (періодом, добою) і передує кам’яновугільній системі (періоду, добі). Настав бл. 410 млн. років тому, тривав бл. 80 млн. років і закінчився бл. 360 млн. років тому.

Д.п. розділений на 3 відділи (верхній, середній, нижній)і 7 ярусів (Фаменський,Франкський, Живетський, Ейфельський, Емський, Еігенський, Жединський).

Початок періоду характеризувався відступом моря і накопиченням товщ потужних континентальних червоно-кольорових відкладів; клімат континентальний, посушливий. В ранньому девоні завершилася каледонська складчастість, пізніше відбувалися великі трансгресії.

Середина Д.п. - епоха занурень; наростання морських трансґресій, активізація вулканічної діяльності; потепління клімату.

Кінець періоду - скорочення трансґресій, початок герцинської складчастості, регресії моря.

До відкладів девону приурочені значні і середні скупчення нафти і газу, горючих бітумінозних сланців, кам. вугілля, кам’яної і калійної солей, мідистих пісковиків, залізних руд, бокситів та ін.

В Україні девонські відклади поширені у Дніпровсько-Донецькій западині (потужність 5,5-6 тис.м), на Волино-Подільській плиті, у Переддобруджинському прогині та ін. З ними пов’язані поклади нафти, газу, кам. та калійної солей тощо. Значні запаси кам. солі приурочені до верхньодевонських відкладів Прип’ятської і Дніпровсько-Донецької западин.

[ред.] Походження назви

Девон - від назви англійського графства Девоншир.

[ред.] Фауна

В Д.с. існували водорості, псилофіти, пізніше з’явилися членистостеблові, плаунові (п'ядичеві) і примітивні папороті. Мор. бас. населяли форамініфери, корали, молюски, остракоди та ін.

Девон часто називають віком риб, через великий розквіт риб в цю епоху. Появилися хрящові та кісткові риби, лопастепері. Цікавими представниками риб є панцирні риби

[ред.] Дводишні (Dipnoi або Dipneusti)

Реконструкція вимерлої дводишної риби цератода

В ранньому девоні тропічні озера і ріки стали домівкою для дводишних — групи лопастеперих риб, в яких ще були зябра, але які могли дихати й повітрям, якщо у воді не вистачало кисню. Завдяки цьому, навідміну від решти риб, вони не ризикували задихнутися в теплих, застійних водах. Одна з перших дводишних риб —диптерус — добре відома по скам'янілостям з Европи та Північної Америки. Вона сягала 50 см довжини, мала тіло циліндричної форми і різко випнутий догори хвіст.
Дводишні риби належали до лопастеперих риб (Sarcopterygii), які мали сильні плавці, що робило їх схожими на кінцівки. Хоча вони мали легені та плавці-лапи, навряд чи вони були предками плазунів і всіх розвинутих наземних хребетних (чотириногих, Tetrapoda). Швидше всього, предками плазунів були представники іншої групи лопастеперих — кистепері риби

[ред.] Перші наземні тварини

Реконструкція іхтіостеги

В девоні вийшли на сушу перші земноводні. На жаль, відомо дуже мало скам'янілих залишків девонських земноводних. в Гренландії було знайдено скам'янілості двох найвідоміших викопних земноводних — іхтіостеги і акантостеги. В них були довгі, рибоподібні тіла, чотири лапи, але лопастоподібні хвости, як у риб. Незважаючи на свою близьку спорідненість з рибами, вони мали багато пристосувань для життя на суші. Вони дихали частково легенями, а частково шкірою. Їхні скелет був достатньо міцним, щоб витримати вагу власного тіла, яка відчувалася після виходу з води. Недавні дослідження показали, що їхні лапи не могли довго втримувати вагу тіла. Це примусило деяких вчених засумніватися в тому, що іхтіостеги і акантостеги були досить спритними на землі, як вважалося раніше. Напевно, для іхтіостег і акантостег вода була місцем де вони харчувалися та розмножувалися, а на сушу вони вилізали, рятуючись від хижих риб.