Прізвище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Прі́звище — найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість.

Спадкове родове ім'я вказувало на приналежність людини до одного роду, походячи від спільного предка, або у вужчому розумінні — до однієї сім'ї. Прізвища були широко поширені ще в Стародавньому Римі, перш за все в середовищі родової знаті. Вперше використання прізвища було відмічено на півночі Італії в X-XI ст. — в економічно найбільш розвинених областях Європи. З Ломбардії через П'емонт прізвище було запозичено до сусіднього Провансу (південний схід Франції), у 1066 році її з Нормандії (північ Франції) норманни, завоювавши Англію, перенесли його туди. У Європі в середні віки прізвище практично не уживалося — прізвища стали відроджуватися з XV століття в першу чергу серед вищих прошарків населення та знаті. На рубежі XV-XVI ст. прізвища почали вживатися у Данії. У 1526 році король наказав всім дворянам мати прізвища. З Данії, Німеччині і Швейцарії прізвища перейшли до шведів.

Прізвища не є обов'язковим елементом повного імені людини. Наприклад, в исландскії мові прізвища в звичному розумінні цього слова не уживаються. Те, що по суті виглядає як прізвище, насправді є по батьковім, тобто Свен Торвардссон є сином Торварда, а його син матиме «прізвище» Свенссон (Свен + з (родовий відмінок) + сон "син"), дочка - Свенсдоттір, наприклад Björk Guðmundsdóttir - знаменита співачка Бйорк. Подібна система існувала раніше і в інших скандинавських мовах.

[ред.] Чоловічі та жіночі імена

В українській мові і інших славянских мовах (через морфологічні особливості мови) жіночі прізвища, як правило, відрізняються формою від чоловічих. У деяких мовах, наприклад в литовскій, прізвища мають різні форми для чоловіків, заміжніх і незаміжніх жінок.

[ред.] Іспанські прізвища

В іспаномовних країнах використовуються подвійні прізвища. Перша частина — від прізвища батька, друга — від прізвища матері. У португаломовних країнах також використовуються подвійні прізвища, але порядок вживання прямо протилежний іспанському: перша частина — від прізвища матері, друга — від прізвища батька.