Свідки Єгови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Свідки Єгови, — колишня назва Міжнародні дослідники Біблії, протестантська течія, заснована 1872 року в США Чарльзом Расселом. Повна назва — Товариство Вартової башти Біблії й буклетів, однак самі Свідки Єгови українською мовою дають перевагу короткій назві Товариство "Вартова башта".
Назва Свідки Єгови пов'язана з переконанням його членів, що її основне завдання — говорити (свідчити) про Бога, ім'я якому, згідно Біблії — Єгова і ґрунтується на біблійному вірші з Ісаї 43:12, де в перекладі Хоменка говориться: "Я оповів, спас, оголосив, а не чужий бог між вами. Ви мої свідки, —слово Господнє; я — Бог".
Зміст |
[ред.] Історична довідка
[ред.] Загальна історія Свідків
Історично релігійна організація Свідків Єгови сформувалась в 1872 з невеликої групи осіб, що збирались для вивчения Біблії під керівництвом Ч. Т. Рассела (1852—1916) в Піттсбурзі (штат Пенсильванія). Чисельність релігійної організації зростала, спочатку вона мала назву «Расселіти, що очікують тисячолітнього царства», потім — «Міжнародні дослідники Біблії». Натсупник Рассела Дж. Ф.Рутерфорд (1869—1942) розширив сферу впливу Свідків Єгови (ця назва була прийнята 1931). В Західній Україні та Білорусії Свідки Єгови з'явились в 1920-х роках. Хоча прихильники цієї громади були вже на початку ХХ століття. В СРСР діяльність Свідків Єгови була заборонена. Свідків Єгови переслідували за їх позицію християнського нейтралітету. В книзі К.Бережка "Історія Свідків Єгови на Житомирщині" говорилося, що представників цієї громади особливо жорстоко переслідували за часів радянської влади. Так, в 1951 році за рішенням Сталіна була розроблена операція "Север", внаслідок якої більше ніж 6 000 віруючих було вислано з Західної України в Сибір. Заборона була скасована із проголошенням Незалежності України, після чого діяльність Свідків Єгови набула розповсюдження по всій території України. В 1993 відбувся перший міжнародний конгрес Свідків Єгови в Києві. Сьогодні діяльність Свідків Єгови охоплює близько 230 країн.
[ред.] Історія Свідків в Україні
[ред.] Початки
Дослідники Біблії, як колись називалися Свідки Єгови, діють в Україні вже понад сторіччя. Пастор Рассел вперше відвідував Європу із своїми біблійними промовами 1891 року. У 1911 році він виголошував низку біблійних лекцій у великих європейських містах, в тому числі і у Львові.
24 березня 1911 року у Львові було орендовано великий зал у Народному Домі, де він мав оголосити свою біблійну промову "Сіонізм в пророцтві", однак через лютий опір місцевих євреїв ця промова була зірвана. А втім, певна кількість людей зацікавилась його темою і вони вони попросили біблійну літературу. Згодом численні дослідники Біблії почали з'являтися не лише у Львові, але й в інших місцевостях України.
У 1912 році до німецького філіалу тогочасних дослідників Біблії отримав близько 50 листів від людей з України, що хотіли отримати "Виклади Святого Писання", а також журнал "Вартова башта". Філіал підтримував звязок із зацікавленими, поки не спалахнула війна 1914 року.
[ред.] Період між двома війнами
Після Першої світової війни територія України була поділена між сусідніми країнами. В тих частинах України, що не ввійшли до складу Радянського Союзу була відносна релігійна свобода тому дослідники Біблії могли поширювати іншим свою звістку.
З друго боку, на початку XX сторіччя багато українських родин виїхали у пошуках ліпшого життя до Сполучених Штатів Америки. Дехто з цих людей читав біблійні публікації і надсилав їх своїм родичам в Україну. На початку 20-х років минулого сторіччя на Галичині і Волині дослідники Бібілї поширювались завдяки проповідуванню польських дослідників, а на Буковині — румунських.
В англійському виданні "Вартової башти" за 15 грудня 1921 року писалось: "Нещодавно деякі з наших братів відвідали Буковину... В наслідом їхнього перебування там упродовж їхнього перебування утворилось сім нових класів, які вивчають томи [Рассела] та книжку "Намет тінями". В одному з таких класів близько 70 членів".
Степат Кольца охрестився 1922 року в селі Колінківці, що на Буковині і таким чином став першим відомим охрещеним дослідником Біблії в Україні. Згодом до нього приєдналось ще десять сімей. На Закарпатті у Великих Лучках 1925 року та поблизьких селах було біля 100 дослідників Біблії. І кількість таких дослідників невпинно росла. Аби задовольнити таку неабияку зацікавленість, у Львові на вулиці Пекарській, 91 відкрилося бюро дослідників Біблії. В це бюро надходило багато заявок на літературу з Галичини та Волині, які потім відправлялися в головний офіс у Брукліні, район Нью-Йорка (США).
[ред.] Перші конгреси
Перший конгрес дослідників Біблії в Україні відбувся у травні 1926 року на Закарпатті в селі Великі Лучки. На ньому було 150 присутніх, і 20 осіб охрестилося. У Львові перший когрес дослідників відбувся 1928 року. Згодом конгреси проводились в інших місцях Галичини і Волині. На початку 1932 року конгрес відбувся в селі Солотвина (Закарпаття). На ньому були присутні близько 500 осіб, а також прибули відповідальні дослідники з Німеччини.
У 1937 році для поїздки делегатів великого конгресу, який мав відбутися в Празі, був орендований цілий поїзд. Він відправлявся із Солотвино і проїжджав усе Закарпаття, зупиняючись на кожній станції, щоб підібрати делегатів. На вагонах висіли надписи: "Конгрес Свідків Єгови — Прага".
[ред.] Потреба у власних приміщеннях
У той час як з'являлися нові групи дослідників Біблії, виникала потребу у власних приміщеннях для поклоніння. Перший будинок для поведення зібрань був збудований 1932 року в селі Діброва, що на Закарпатті. Згодом ще два зали з'явилися в сусідніх селах, Солотвина та Біла Церква. На даний час в Діброві налічується 8 залів Царства і ще 18 розташовані в шістьох поблизьких населених пунктах.
[ред.] Становлення праці перекладу
На прикінці XIX та на початку XX сторіччя чимало українських родин емігрувало в США та Канаду. В тих країнах утворились численні україномовні групи дослідників Біблії. Ще 1918 року українською мовою вийшла у світ публікація "Божий Плян Віків". Оскільки була велика потреба у перекладі публікацій Товариства на українську, то 1923 року був запрошений займатися перекладом біблійної літератури на українськму мову уродженець Сокаля Еміль Зарицький, який на той час мешкав у Канаді. Еміль зі своєю дружиною Марією вірно виконували своє призначення, перекладаючи для Товариства. За той час українською мовою видані всі номери журналу "Вартова башта".
У 1964 році наглядати за перекладацькою працею був призначений Моріс Саранчук. У 1991 році Саранчук передав справу перекладу у німецький філіал Свідків Єгови, куди було запрошено перших п'ятьох україномовних Свідків з України. Згодом український перекладацький відділ переїхав у польський філіал, а по завершенню будови філіалу в Україні, відділ перебрався в Україну, де й перебуває на даний час.
[ред.] Східна Україна
На початку 1900-х років брат Трумпі, дослідник Біблії зі Швейцарії, приїхав працювати інженером у вугледобувний район на сході України. Він був першим з відомих історії дослідником Біблії в тій місцевості. У 1920-х роках, завдяки його проповідницькій діяльності в селі Любимівський Пост, що поблизу Харкова, утворилася група дослідників Біблії. У 1927 році ще один дослідник Біблії із Західної Європи прибув працювати інженером на шахті, що на хуторі Калинівка. Через деякий час він повернувся додому, але після нього залишилась велика група дослідників.
Дослідники Біблії із всествітнього центру в Брукліні звертали особливу увагу на те, як розвивалися події в Радянському Союзі, намагаючись легалізувати свій статус. З цією метою з Канади до СРСР 1928 року прибув Джордж Янґ. Під час свого перебування він відвідав місто Харків, де організував і провів невеличкий триденних конгрес з місцевою групою дослідників Біблії. Пізніше протидія з боку органів влади змусила його залишити країну. Він писав, що в той час групи дослідників Біблії існували також в Києві та Одесі.
[ред.] Друга світова війна
Друга світова війна принесла в Україну горе і спустошення. На три роки країна перетворилась в суцільне поле бою, оскільки лінія фронту переміщалась територією України спочатку на схід, а потім на захід. Близько два з половиною мійльона хлопців і дівчат було вивезено з Ураїни до Німеччини на примусову працю. Чимало з них опинилися пізніше у концентраційних таборах. Власне в них дехто познайомився з Німеціькими Свідками, які були ув'язнені за відмовництво з ідейних міркувань. У ті роки багато українців стало Свідками Єгови через це, що почули звістку від німецьких Свідків у концтаборах.
Наприкінці 1944 року радянські війська знову ввійшли на територію Західної України і оголосили тотальну мобілізацію. Тоді загони українських партизан почали воювати проти німецьких та радянських військ. Жителів Західної України змушували приєднуватися до партизанських загонів. Така ситуація стала для слуг Єгови новим випробуванням щодо збереження нейтралітету. За відмову воювати декотрі брати загинули. З другого боку, чимало Свідків встратило своє життя або були заслані на Сибір через те, що, дотримуючись нейтралітету, відмовлялися воювати на боці Росії.
[ред.] Діяльність Свідків Єгови в СРСР
У період з 1947 до 1951 року за радянського режиму було заарештовано багатьох відповідальних Свідків Єгови. Свідків затримували не лише за друкування літератури, а й за те, що вони не йшли в армію, не голосували на виборах та не заохочували своїх дітей вступати у піонерські та комсомольські партійні організації. Лише належність до організації Свідків Єгови була достатньою підставою для ув'язнення. Часто на суді виступали фальшиві свідки. Як правило, це були сусіди або колеги по роботі, яких залякали або підкупили органи держбезпеки. По деяких селах Свідкам Єгови забороняли вішати на вікна фіранки. Це було для того, аби сусіди та міліціонери могли бачити, чи не читають Свідки свою літературу і че не проводиться у них зібрання.
[ред.] Спроба юридичної реєстрації в СРСР
У 1949 році троє старійшин Свідків з Волині (Микола Пятоха, Ілля Бабійчук та Михайло Чумак) звернулися до органів влади з проханням юридично зареєструвати діяльність Свідків Єгови. Посадові особи сказали їм, що реєстрація стане можливою лише тоді, коли Свідки Єгови співпрацюватимуть з ними. На що, звісна річ, ці Свідки не погодились. Незабаром їх усіх заарештували і посадили на 25 років ув'язнення.
У спеціальній записці, надісланій з Москви місцевій владі на Волині, говорилось, що релігійний "культ" Свідків Єгови є "яскраво вираженим антирадянськім рухом і тому не підлягає реєстрації".[1] Місцевому уповноваженому Ради у справах релігійних культів наказувалось стежити за Свідками Єгови і повідомляти про них органи держбезпеки.
[ред.] Виселення до Росії
Біблійні істини, які проголошували Свідки Єгови, були несумісні з ідеологією комуністичного уряду. Тому 1951 року органи влади підготували таємний план, за допомогою якого хотіли знищити Свідків Єгови. Вони вирішили виселити решту Свідків у місцевість за п'ять тисяч кілометрів на схід — у Сбір.
Восьмого квітня 1951 року понад 6100 Свідків із Західної України були виселені до Сибіру. Рано-вранці вантажівки із солдатами зупинялися біля будинків Свідків Єгови і давали кожній сім'ї лише дві години, щоб зібрати речі. Можна було брати лише цінності та особисті речі. Виселенню підлягали всі, хто був удома: чоловікі, жінки, діти. Жодні причини, як-от похилий вік або погане здоров'я, до уваги не бралися.
Органи влади не розшукували тих, кого не застали вдома. Декотрі Свідки, що залишилися, зверталися до посадових осіб з проханням об'єднатися зі своїми виселеними родинами. Однак, огани влади не відповідали на такі прохання та не повідомляли, куди виселено їхніх родичів.
Самі виселенці не знали куди їх везуть. Виселення вважалось довічним. Згідно з планом уряду, Свідки Єгови ніколи не мали повернутися із Сибіру. Вони мусили регулярно з'являтися у місцевих органах влади для реєстрації, хоча не були формально ув'ясненими. Після того як Свідки прибули на місце, деяких залишали просто в лісі й давали в руки сокири, щоб вони могли побудувати собі житло і якось влаштуватися. Аби перезимувати перші зими, Свідки часто викопували землянки, які накривали дерном.
[ред.] Тимчасовий розкол
У середині 1950-х років органи КДБ припинили масові арешти активних та відповідальних Свідків Єгови, однак почали за ними шпигувати. Їм обіцяли гроші й кар'єру, якщо погодяться співпрацювати з органами. Тих, хто відмовлявся чекало ув'язнення та приниження. А втім, кілька осіб таки пішли на компроміс через страх або пожадливість. Формально вони залишались в організації, проте інформували органи держбезпеки про діяльність Свідків Єгови.
Через недопропорядну поведінку таких відступників серез організації Свіків того часу, яка діяла в умовах глобокого підпілля, були посіяні сумніви щодо одного відповідального Свідка, ніби він співпрацює з органами КДБ. Як наслідок, більше половини усіх Свідків Єгови перестали подавати звіт про свою діяльність через канали, що мали зв'язок з керівним органом Свідків, що в США. Хоч сам розкол не мав негативного впливу на доктринальне вчення організації, таки він призвів до первного замішання стосовно керування організацїєю.
Начальник управління КДБ у доповідній записці написав своєму шефові: "Нами ведеться робота для припинення ворожої діяльності єговістських ватажків, для компроментації їх в очах одновірців, створення в їхньому середовищі атмосфери недовіри з метою посилення розколу, що існує в секті. Проведені ораганами КДБ заходи дозволили розколоти цю секту на два ворожі угрупування: одне з них об'єднує послідовників ватажка єговістів Зятека, який тепер відбуває покарання, а друге складається з прихильників так званої "опозиції". Ця обставина створила сприятливі умови для внесення ідейного розброду в середовище рядових учасників і для подального розкладення організаційних єговістських ланок". Далі там говорилось: "Найбільш реакційна частина єговістських ватажків вживає кроки для протидії нашим заходам, намагається усіляко зміцнити організаційні єговістські ланки"[2]
Отже, керівний орган із всесвітнього цернтру Свідків Єгови в США надіслав спеціального листа до Свідків в СРСР датований 18 травня 1962 року, Цей лист, а також факт, що відповідальний Свідок, довкола якого сіялися сумніви був засуджений до десяти років ув'язнення, допомогли об'єднати надор Єгови в СРСР. Віддак, у 1971 році президент Товариства Свідків Єгови Натан Норр, надіслав ще одного листа до Свідків в СРСР, в якому пересвідчувалось, що є лише одна лінія зв'язку із всесвітнів центром. Ці листи зробили багато доброго для об'єднання Свідків.
[ред.] Зміна на ліпше
У червні 1965 року Верховний суд України постановив, що література Свідків Єгови не є антирадянською, а носить релігійний характер. Органи влади припинили арештувати людей за читання біблійної літератури, проте і далі ув'язнювали Свідків за проповідницьку діяльність.
Того ж року відбулася теж інша важлива зміна. Уряд СРСР видав указ, за яким усі Свідки, виселені до Сибіру 1951 року, отримали свободу. Тепер вони могли вільно пересуватися в межах Радянського Союзу, хоча не могли вимагати повернення своїх будинків, худоби та іншого майна, конфіскованого під час виселення. І хоча вищезгадані зміни дещо поліпшили ситуацію Свідків, однак КДБ не змінив свого ставлення до них. Багатьом довелося кілька десятиріч терпіти постійний тиск відмовитися від віри.
[ред.] Останні роки заборони
У 1982 році, після зміни політичного керівництва у СРСР, в Україні прокотилася ще одна хвиля переслідування, яке тривала два роки. У 1983 — 1984 роках у Східній Україні пройшло кілька групових судових процесів. Багатьох Свідків позбавили волі на чотири — п'ять років. Однак покарання вібувалися цього разу вже не в зимному Сибіру чи Казахстані, а в Україні.
У другій половині 1980-х років опір Свідкам Єгови дещо ослаб. У місцевих зборах почали зростати кількість Свідків і вони отримували більше літератури. 1987 року влада почала звільняти ув'язнених Свідків. Наступного року певна кількість Свідків спробувала відвідати конгрес у сусідній Польщі, і на їхнє здивування, влада дозволила їм поїхати за кордон!
У кінці 1990 року юридичні установи реабілітували деяких Свідків Єгови, повернувши їм усі права та привілеї. У той самий час Комітет країни (керівний орган Свідків Єгови в Україні) сформував групу, що представляла Свідків Єгови на зустрічах з урядовцями. Головою цієї групи був Віллі Поль з німецького філіалу.
[ред.] Нарешті релігійна свобода
У результаті тривалих зустрічей з представниками уряду в Москві та Києві Свідки отримали довгоочікувальну свободу. Релігійну організацію Свідків Єгови офіційно зареєстрували в Україні 28 лютого 1991 року. Це була перша реєстрація Свідків на території тепер колишнього СРСР. Так через більше ніж 50 років заборон та переслідування Свідки Єгови нарешті здобули релігійну свободу. Невдовзі після того, наприкінці 1991 року, Радянський Союз розпався, а Україна проголосила свою незалежність.
[ред.] Підсумок
«Держава і політики повинні знати, що віруючі українських протестанських церков не менші патріоти України ніж православні чи греко-католики. І це стосується не лише євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня, але і не менш історичної для України релігійної організації Свідків Єгови, навколо якої, на жаль, склався негативний імідж під впливом певних соціальних міфів та як наслідок їх постійного "катакомбного" становища, глибокого підпілля до 1991 р. Ця релігійна організація зазнала, мабуть, чи не найбільших втрат за всі роки тоталітаризму. Але зараз вона нараховує в Україні більше 100 тис. дорослих громадян і близько 250 тис. симпатиків. На території Донеччини 10 років тому кількість Свідків Єгови нараховувала близько 1 тис. чоловік, а зараз їх більше 25 тис. Нині спостерігається цілком нове сприйняття дійсності членами цієї релігійної організації. Є надія, що в майбутньому релігійна організація Свідків Єгови по-іншому буде сприйматися українським суспільством і в українському конфесійному світі».[3]
[ред.] Організація
Адміністративний центр Свідків Єгови розташований у головному центрі Товариства Вартової башти Біблії й буклетів у Нью-Йорку. Вище керівництво здійснює Керівний орган товариства та його представники, які очолюють філіали організації по цілому світі.
Місцевими зборами керують відповідні служителі, які проходять спеціальну підготовку в проповідницьких школах в Залах Царства. Зв'язок збору з вищими адміністративними рівнями здійснюється шляхом відвідувань зборів роз'їздними служителями.
[ред.] Діяльність
Поширення діяльності Свідків Єгови здійснюється шляхом проповідування на вулиці, по домах і т.п. Тричі на тиждень Свідків Єгови проводять свої зібрання в т. зв. Залах Царства, на яких проводяться вивчення Біблії, співаються «пісні духовні» тощо. Провід у навчанні в зборі беруть старійшини.
Щороку Свідки Єгови проводять великі конгреси, на яких проводяться загальні проповіді, а також хрещення нових учнів.
[ред.] Особливості вчення
Вчення Свідків Єгови засновано на Біблії і, відповідно є християнським по суті (детально див. християнство), хоча багато представників інших християнських конфесій не вважають Свідків Єгови християнами, тому що вони не визнають Ісуса Христа Богом, заперечують Трійцю і духівництво. Однак, багато религіознавців не розділяють такої думки. При цьому Свідки Єгови гостро критикують вчення християнських церков в наступних моментах:
- Використання у церквах ікон, образів і т.п
- на думку Свідків Єгови є ідолопоклонством та протирічить Біблії (зокрема цитують Вихід 20:4‚ 5 та Ісаю 44:10-18).
- Поняття Трійці.
- на думку Свідків Єгови Бог є єдиним (Івана 17:3; Марка 12:29), Ісус Христос — йому підпорядкованим (1 Коринтян 11:3), а Святий Дух — діючою силою Бога (Буття 1:2; Дії 2:18).
- на думку Свідків Єгови Ісус народився «не 25 грудня‚ а десь 1 жовтня‚ коли пастухи ще залишали свої отари на ніч просто неба» (Луки 2:8—12), «ніколи не наказував християнам святкувати день його народження», а лише «вшановувати пам'ять про його смерть» (Луки 22:19‚ 20).
- Хрест, як символ християнської віри
- на думку Свідків Єгови, "Ісус помер не на хресті‚ а на палі чи стовпі. Грецьке слово‚ що в багатьох Бібліях перекладається як «хрест»‚ означає тільки один брус дерева. Символ хреста походить зі стародавніх фальшивих релігій. Хрест не застосовувався й не вшановувався ранніми християнами." (Повторення Закону 7:26; 1 Коринтян 10:14).
Крім того, особливими для Свідків Єгови є також:
- Невизнання Ісуса Христа за Бога
- Переконаність у близькості «кінця світу»,
- Свідки Єгови вважають «Війни‚ голод‚ пошесті‚ зріст беззаконня» знаком наближення кінця (посилаючись на Матвія 24:3‚ 7‚ 8‚ 12; Луки 21:10‚ 11; 2 Тимофія 3:1—5)
- Неприйняття святкування днів народжень
- на думку Свідків Єгови святкувалися людьми‚ котрі не поклонялися Єгові (Буття 40:20—22; Марка 6:21‚ 22‚ 24—27).
- Неприйняття крові, як у формі вживання в їжу, так і у випадках переливання, навіть у разі гострої медичної необхідності. (Посилаються на Буття 9:3‚ 4; Левит 17:13‚ 14; Дії 15:28‚ 29)
[ред.] Полеміка
Критикуючи вчення християнських церков, Свідки Єгови наражаються на гостру критику в свою адресу. Найбільш гострі полемічні питання точаться стосовно наступного:
- Використання ікон.
Православ'я вважає неприйнятним однобічний підхід Свідків Єгови до розуміння ікон, розрізняючи поклоніння (Богові) та шанування (Святих), а також апелюючі до згадок в Біблії про зображення янголів (напр. Вихід, 25:18-19; Ієз. 41:17-19), різні типи поклонінь (порівн. напр. Матв. 4:10; Буття 33:3; Пс.137:2; Ісус Навін 7:6).
- Догмату про триєдність Бога, який був встановлений Церквою ще в перші століття християнства, від якого Свідки Єгови по суті відходять.
- Святкування Пасхи, яка має давню традицію (див. напр. Второзаконня 16:1), і було остаточно засвоєно християнами, як свято Воскресіння Христового в V столітті.
- Очікування кінця світу.
Дослідники вказують на численні спроби встановити точну дату кінця світу, жодна з яких, однак, так і не була реалізована. Такі дати неодноразово проголошувалися й Свідками Єгови (напр. Рассел писав: «Вважаємо встановленою істиною факт, що остаточно кінець царств цього світу й установлення царства Божого на їх руїнах здійсниться близько 1915 року» {переклад з рос. по http://www.cdrm.ru/iegova/)).
- Святкування днів народжень. Дослідники вказують на безпідставність заборони святкувати дні народження, посилаючись на приклади святкування днів народжень людьми, які поклонялись Богові (напр. Іов 1:4), та лояльність Біблії до святкувань взагалі (напр. Кол.2:16)
