Стратегія поведінки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стратегія поведінки — змішана стратегія гравця в позиційній грі, в якій випадкові вибори ігроком своїх часткових дій в кожному інформаційному стані, який описується інформаційною множиною, є стохастично незалежними.
Поняття стратегій поведінки вперше ввів американський математик Г.-У. Кун і довів, що для скінчених позиційних ігор, в яких гравець пам'ятає все, що знав і робив раніш, йому, для реалізації оптимального виграшу достатньо користуватись змішаною стратегією, тобто, достатньо робити «локальне» змішування (теорема про ігри з повною пам'яттю). Цей результат було в подальшому поширено на загальніші класи ігор.
[ред.] Джерела інформації
- Енциклопедія кібернетики, т. 2, ст. 410.
[ред.] Дивіться також
| Статті теорії ігор | |
|
Типи ігор |
антагоністичні · диференціальні · матричні · на виживання · рефлексивні · азартні · без побічних платежів · безкоаліційні · біматричні · вироджені · динамічні · з вибором моменту часу · кооперативні · на графі · на одиничному квадраті · опуклі · позиційні · прості · рекурсивні · стохастичні |
|
Ситуації |
Безвиграшна ситуація · Парадокс Бертрана (економіка) · Ситуація рівноваги |
|
Стратегія |
змішана · оптимальна · поведінки · чиста |
|
Теореми |
Максіміна принцип · Мінімаксу теорема |
