Толкін Джон Роналд Руел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Джон Р. Р. Толкін у 1916 році

Джон Рональд Руел Толкін (John Ronald Reuel Tolkien) (3 січня, 1892 — 2 вересня, 1973) — всесвітньо відомий автор Хобіту та трилогії Володар Перснів. Толкін працював викладачем англійської мови в Університеті Лідсу з 1920 до 1925, викладачем староанглійської мови у Оксфорді з 1925 по 1945, також англійської мови та літератури з 1945 по 1959, займав професорську посаду. Толкін був глибоко віруючим католиком. Толкін був близьким другом К. С. Льюїса та членом гуртка Інклінги, літературної дослідницької та дискусійної групи. Члени групи називали Т. Толлерсом, щоб відрізнити від його сина, Крістофера Толкіна, який також був членом гуртка. Фанати та послідовники Т. часто називають його Професором.

Зміст

1 Біографія
2 Хронологія життя Джона Рональда Руела Толкіна

[ред.] Біографія

[ред.] Родина Толкін

Наскільки відомо, багато з предків Толкіна з батьківської сторони були ремісниками. Сім'я веде свій початок з Саксонії (Німеччина), однак з 18 століття предки переїхали до Англії де «швидко та наполегливо стали англійцями (не британцями)» (Листи, 165). Хамфрі Карпентер, автор фундаментальної праці «Дж. Р. Р. Толкін. Біографія», згадує наступну сімейну легенду про походження імені, яку Рональду розповіла тітка Грейс. У 1529 р. лицар на ім'я Георг з молодшої гілки династії Гогенцоллернів, який воював під командуванням ерцгерцога Фердінанда Австрійського, здійснив подвиг: за власною ініціативою напав на турецький стан і захопив султанський штандарт. За це він отримав прізвисько «Tollkühn», тобто «безстрашний», а якщо більш точно «хоробрий до одуріння». З часом це прізвисько поширилось на всю родину. До XVIII ст. вона розсіялась по всій Европі. Французька гілка, наприклад, стала називатись du Temeraire (тобто «Сміливці»), а англійська гілка зберегла старогерманську фамілію, лише енглізувавши її до «Tolkiehn», а в сучасному варіанті «Tolkien». Предки Дж. Р. Р. Толкіна оселилась у Лондоні у середині XVIII ст., приблизно у 1756 р., як зазначають деякі біографи, і швидко перетворились на англійців. Дідусь Толкіна, фортепьянний майстер Джон Бенджамін Толкін (1807—1896), назвав одного з своїх синів Артур Руел (Arthur Reuel). Зазвичай, враховуючи, що Толкіни походять з Німеччини, це ім'я вважається залишком німецького походження. Однак воно може бути й цілком англійське. Як зазначає Елі Бар-Яалом [1], воно може бути даниною англійській традиції називати дітей несвяточними біблійними іменами. А ім'я «Reuel» — це англійське написання другого імені мадіамського жерця Іофора «Реуель» (в українській традиції він іменується Рагуїлом). Традиція давати дітям це ім'я йде саме від Артура Руела Толкіна, і саме починаючи з нього всі сини з цієї родини третім іменем мають «Руел».

[ред.] Дитинство

Батько Джона Рональда Руела, Артур Руел Толкін, був банківським службовцем, якому на початку 1890-х років запропонували підвищення по службі в обмін на роботу в Африканському Банку, що у бурській Помаранчевій Республіці (нині Південноафриканська Республіка). Невдовзі після цього, у 1891 р. слідом за Артуром в Південну Африку приїхала його наречена Мейбл Саффілд. 16 січня 1891 року вони вінчались в кейптаунському кафедральному соборі, а медовий місяць вирішили провести в Блумфонтейні, де 3 січня 1892 р. народився первісток — Дж. Р. Р. Толкін. А у 1894 р. народився його молодший брат — Хіларі Артур Руел Толкін.

Життя Толкіна, не зважаючи на порівняний спокій родинного укладу, було наповнене подіями, які потім справили відчутний вплив на його творчість. Так, наприклад, одного разу його вкрав слуга-кафр, просто заради того, щоб похизуватись перед іншими слугами. А іншого разу хлопчик у садку наступив на тарантула, і якби поблизу не було няньки, яка швидко відсмоктала отруту, Толкін б загинув. Деякі дослідники вважають, що саме в цьому слід шукати витоки велетенських комахоподібних монстрів Унголіанти та Шелоб, які уособлюють найтемніші сили хаосу та руйнування у «Володарі Перснів».

Невдовзі виявилось, що жаркий клімат Африки погано впливає на здоров'я дітей, і, за рішенням сімейної ради, на початку 1895 року Толкін з матір'ю повертаються до Англії. Не дивлячись на неприхильне ставлення до шлюбу Мейбл з Артуром Руелом, батьки охоче прийняли їх, і родина Толкінів оселилась у батьківському домі, в селі Кінгс Хіт, що неподалік від Бірмінгему. Невдовзі з Африки повинен був приїхати й сам Артур Руел, який протягом всього літа та осіні акуратно надсилав дружині та дітям листи. Взимку з Африки прийшла звістка, що Артур заразився інфекційним ревмокардитом, і про повернення не може йти й мови, поки він не вилікується. Одразу після різдвяних свят Мейбл вирішила їхати до Блумфонтейну до свого чоловіка, однак вже 14 лютого прийшла телеграма, що Артур переніс сильний крововилив, а 15 лютого 1896 р. його не стало. Артур Руел Толкін був похований в Блумфонтейні на англіканському кладовищі.

Зі смертю батька перед родиною встала проблема грошей. Батько не міг утримувати Мейбл з двома синами, а заощаджень, які склав за своє життя Артур, ледве вистачало на життя. Влітку 1896 р. Мейбл знайшла будинок, який здавали у Сейрхоулі, всього за милю від Бірмінгему. Туди й перебралась родина Толкінів. Живучи в Сейрхоулі, Джон полюбляв спостерігати за старим млином, досліджувати пагорби Кленту та Лікі, що пізніше надихнули його на зображення краєвидів Гобітанії. Та й сама назва ферми його тітки — Bag End (в українському перекладі — «Торба-На-Кручі») — відома кожному, хто читав «Володаря Перснів».

Освітою та вихованням братів Толкінів в цей час зайнялась сама Мейбл, яка непогано володіла латиною та німецькою мовою, а також вміла грати на фортепіано і малювати. Не менш діяльну участь приймала її сестра Грейс. Саме від неї вперше Толкін почув легенду про походження свого імені. Заняття іноземними мовами в такому ранньому віці стало причиною, що крізь все своє життя Толкін проніс любов до лінгвістики. Дуже любив він і малювати, особливо дерева. Він не просто знав їх, а навіть був закоханий в природу та в ботаніку, знаннями з якої вражав оточуючих, і постійно намагався бути поряд з якимсь лісовим велетнем. Останнє прижиттєве фото Толкіна зроблено якраз біля такого величного та старого дерева.

Досліджуючи життєвий шлях Толкіна, неможливо не згадати книги, які він прочитав вперше, бо саме вони справили найбільший вплив на його творчість. Джон рано прочитав «Алісу в Країні Чудес» Льюїса Керролла, і практично закохався в цю книгу. Він зачитувався оповіданнями про індіанців, і буквально годинами пропадав серед пагорбів передмістя Бірмінгему з луком, стрілами та пером у волоссі. Однак найбільший вплив на Толкіна справили давньоскандинавські легенди, книги Джорджа Макдональда, якого більшість критиків однозначно залічує до родоначальників жанру «фентезі», а також казки Ендрю Ланга, де було повно драконів, шляхетних лицарів та прекрасних принцес. Уже в сім років маленький Джон навіть написав власне оповідання «про драконів».

Восени 1899 року Джон Рональд Руел Толкін успішно здає екзамени в старовинну школу імені короля Едварда (яка часто також називається Кінгс Едвардс), яку колись закінчив і його батько. Школа знаходилась у самому центрі Бірмінгему, майже в чотирьох милях від будинку Толкінів. Через нестачу грошей Джон ходив туди пішки, бо плата за проїзд на потязі була завеликою, а в Сейрхоул міський транспорт не ходив.

У 1900 р., шукаючи опору у житті, не без впливу своєї сестри Грейс, мати Толкіна навертається до католицизму. Це був страшний удар для її родини, яка належала до англіканської церкви, і особиста трагедія для батька Мейбл. Відчутного удару завдало навернення і по родинному бюджету. Чоловік Грейс, який раніше допомагав Толкінам грошима, перестав з ним спілкуватись, і навіть більше — заборонив Грейс і думати про католицизм, не говорячи про спілкування з сестрою. Однак Мейбл твердо була упевнена в своєму рішенні, і навернула також Джона та Хіларі.

Удар по родинному бюджету був настільки відчутним, що родина була змушена перебратись назад, у Кінгс Хіт, ближче до школи, де Мейбл знайшла нову квартиру в будинку, який знаходився поряд із залізницею. Сільські природні краєвиди змінились індустріальним Бірмінгемом, однак для Толкіна романтики аж ніяк не поменшало. Уяву Джона привернули вагони з вугіллям, написи на яких були зроблені валлійською мовою, а у якості пунктів призначення значились таємничі «Nantyglo», «Penrhiwceiber» та «Senghenydd». Однак у Кінгс Хіт вони прожили порівняно недовго, і невдовзі Толкіни переїхали до передмістя Еджбастон. Саме там в життя родини Толкінів увійшов католицький священик з Бірмінгемської церкви отець Френсіс Ксавьє Морган, наполовину валлієць, на чверть англієць і на чверть іспанець. Він швидко став другом родини Толкінів, а для Джона він став чи не найкращим наставником, який відкрив для нього світ книг.

В школі Джона також оточували люди, які тільки розпалювали його інтерес до лінгвістики. Одним з його учителів був Джордж Бревертон, який відкрив для Толкіна староанглійську мову. Одного разу Бревертон, розповідаючи класу про «Кентерберійські оповіді», продемонстрував, як вони звучали мовою Чосера. І з цього часу практично вся англійська класика для Толкіна існувала тільки в оригіналі, ніяких «адаптацій» до новоанглійської мови він не визнавав. Крім того, він показав значні успіхи в латині та грецькій мові, які тоді були основою гуманітарної освіти, і почав активно цікавитись іншими мовами, такими як готська та фінська, а також валлійською та старонорвезькою мовами. Більше того, саме в цей час Толкін починає вигадувати свої власні мови, поки що без оформленої основи, які називав просто «чарівними».

На початку 1904 року у Мейбл Толкін знайшли гострий діабет, який на той час вважався невиліковним. Вона лягає в лікарню, і 15 жовтня 1904 року помирає, залишивши братів Толкінів практично без засобів прожитку. З того часу дітей виховував отець Френсіс Морган, священник, хоча брати Толкіни практично одразу оселились у Беатріс Саффілд, своєї тітки, яка здала їм кімнату на Стерлінг-Роуд в тому ж таки Еджбастоні, де й прожили майже чотири роки. А у 1908 р. брати Толкіни переїздять до пансіону місіс Фолкнер.

Саме на цій даті й обривається дитинство Джона Рональда Руела Толкіна. Навряд чи хто з оточуючих міг помітити, що страшне потрясіння, викликане смертю матері, стало для Джона страшним ударом. Однак з того моменту він став ніби роздвоєний на двох цілком різних людей. Один — про людське око — був відкритим, чуйним, привітним життєлюбом, який любив гарну бесіду, мав відмінне відчуття гумору і постійно рухався кудись уперед. Інший Толкін, в своїх приватних листах та щоденниках, був песимістом, який легко піддавався смутку та навіть відчаю.

[ред.] Юнацькі роки

У 1908, у віці 17ти років Толкін зустрічає Едіт Бретт — жінку, що також сильно вплинула на його творчість, пізніше він призвячує їй легенду про Берена (Beren) та Лутіен (Lúthien). Закоханість стала причиною того, що Толкін не зміг зразу вступити до коледжу. Отець Френсіс взяв з Джона обіцянку, що той не буде зустрічатися з Едіт, допоки йому не виповниться 21 рік. Толкін виконав обіцянку, не написавши їй жодного листа аж до свого повноліття.

У 1911 під час навчання у школі Короля Едварда, Толкін та троє його друзів: Роб Гілсон, Джефрі Сміт та Крістофер Вайсмен створюють щось на зразок сектетного товариства під назвою T.C.B.S.. Дана абревіатура розшифрувується як «Чайний клуб та Товариство Бероу», і є наслідком того факту що всі четверо друзів дуже любили пити чай у магазинах Бероу коло школи, а також, крадькома, у шкільній бібліотеці. Після закінчення школи всі члени Товариства продовжували підтримувати зв'язок і у грудні 1914 провели «з'їзд» у лондонському будинку Вайсмена. Після даних зборів Толкін вирішив всерйоз зайнятися написанням поезії.

[ред.] Хронологія життя Джона Рональда Руела Толкіна

1891	Мейбл Саффілд їде до Африки, до свого нареченого, Артура Толкіна.
1892	3 січня в родині Толкінів, в Блумфонтейні, народжується первісток, Джон Рональд Руел.
1894	Народжується другий син, Хіларі Артур Толкін.
1895	Мейбл з синами повертається в Англію та поселяється з батьками в Бірмінгемі, очікуючи на приїзд хворого чоловіка.
1896	Артур Толкін помирає в Африці. Мейбл з дітьми переїздить в котедж у бірмінгемському передмісті. Вона починає учити Рональда латині, французькій та німецькій мовам, малюванню та каліграфії.
1900	Мейбл навертається до католицької віри і навертає синів. Рональд поступає до школи Кінг Едвардс, і родина знову переїздить у Бірмінгем.
1903	Рональд стає стипендіатом Кінг Едвардс та починає вчити грецьку та середньовічну англійську мови.
1904	Мейбл помирає від діабету. Отець Морган стає опікуном братів Толкін і вони поселяються у родичів.
1906—1911	Рональд самостійно вивчає староанглійську, давньонорвезьку та готську мови; починає вигадувати власні мови зі своєю граматикою та історією. На цих мовах він пише вірші.
1908	Брати переїздять до пансіону місіс Фолкнер. Там Рональд знайомиться з 19-річною Едіт Бретт.
1909	Рональд та Едіт закохуються один в одного. Восени про це дізнається отець Морган, який упевнений, що ранній шлюб погубить кар'єру Рональда. Рональд провалює екзамен на отримання стипендії Оксфорда.
1910	Отець Морган переселяє братів. До 21 року Рональду заборонено спілкуватись з Едіт, яка залишає Бірмінгем. Рональд бере участь у шкільних дискусіях, де виголошує промови староанглійською та готською.
1911	Влітку Рональд активно бере участь в житті «Чайного клубу» — компанії однокласників зі спільними захопленнями, мандрує горами Швейцарії та вступає до Оксфорду.
1912	Під керівництвом Джозефа Райта, Толкін починає вивчення порівняльної філології. Поступає добровольцем до кавалерії, виїздить на навчання. Читає роботи по «Калевалі» та продовжує писати вірші.
1913	Рональду виповнюється 21 рік і він одразу знаходить Едіт. Вона розриває заручини з іншим. Толкін переводиться з відділення класики на факультет англійської мови з ухилом в філологію і вивчає давньонорвезьку.
1914	Едіт навертається до католицизму і оголошує про заручини. Англія оголошує війну Німеччині. Толкін вирішує почекати із службою в армії до отримання диплому. Пише «Подорож Еаренділа Вечірньої Зірки», засновану на рядку з англо-саксонського тексту «Христос» Кіневульфа.
1915	Толкін отримує першу премію на випускних екзаменах і записується до армії. Продовжує писати вірші на «мові фей» (The Fairy Language) і англійською.
1916	Рональд та Едіт одружуються. Толкін відбуває до Франції, де приймає участь у Битві на Соммі. У листопаді відправлений назад у Англію через хворобу.
1917	Під час хвороби пише «Книгу втрачених оповідей», куди входить «Падіння Гондоліну». Народжується син Джон.
1918	Продовжує службу в Стаффордширі, і одночасно продовжує роботу над «Книгою втрачених оповідей». Після закінчення війни прийнятий до складу колективу, який працює над Новим словником англійської мови, який дістав потім назву Оксфордского словника англійської мови, і працює над статтями по літері W.
1920	Отримує місце лектора з англійської мови в Лідському університеті. Народжується другий син, Майкл. Починає писати Father Christmas Letters.
1922	Видає словник середньовічної англійської мови. В Лідс приїздить працювати Е. Гордон, і вони разом починають працювати над новою редакцією текста «Сер Гавейн та Зелений Лицар».
1924	Стає наймолодшим професором англійської мови в Лідсі. Народжується третій син, Кристофер.
1925	Виходить з друку «Сер Гавейн». Толкін переїздить до Оксфорду, де йому дають посаду Rawlison and Bosworth Professor of Anglo-Saxon
1926	Формується клуб «Вуглежерів», одним з членів якого стає Клайв Стейплз Льюїс, майбутній близький друг Толкіна та автор знаменитої «Космічної трилогії» та серії казок «Хроніки Нарнії». «Вуглежери» читають та розбирають ісландські та норвезькі саги.
1928	Випадково пише фразу «В нірці жив собі гобіт», і починає розповідати історії про гобітів дітям (по іншим джерелам це сталось, пізніше, у 1930 р.).
1929	Народжується донька Прісцилла.
1930	Випускник Оксфорду Танджі Лін засновує літературний клуб «Інклінги» для читання неопублікованих робіт. До клубу приєднуються Толкін, Клайв С. Льюїс, його брат Уоррен Льюїс, доктор Р. Гавард, Оуен Барфілд та Х'юго Дайсон. У 1939 р. до них приєднається Чарлз Уїльямс.
1930	Пише перший варіант «Гобіта», але зупиняється на смерті дракона Смога.
1932	Надсилає написані глави «Гобіта» Льюїсу. Працює над «Сильмарілліоном».
1934	Отримує Leverhulme Research Fellowship — дворічний грант на наукові дослідження.
1936	Видавництво «Allen & Unwin» дізнається про незакінченого «Гобіта» і замовляє його Толкіну. У листопаді книга закінчена. 25 листопада Толкін виступає в Британській Академії з лекцією «Беовульф: чудовисько та критики». Пізніше ця робота також була надрукована.
1937	21 вересня публікується «Гобіт». Фінансовий успіх та доброзичлива критика. Стенлі Анвін замовляє продовження. Толкін пропонує «Father Christmas Letters» та «Сільмарілліон». Обидві роботи відхилені. В грудні починає писати глави з нового «Гобіта», які стають початком «Володаря Перснів».
1938	Дописує повість «Фермер Джайлс з Хема». «Гобіт» виданий у США видавництвом «Houghton Miffin» і отримує премію газети «New York Herald Tribune» як найкраща дитяча книга сезону. Пише перший варіант 12 початкових глав «Володаря Перснів».
1939	Виступає в університеті Сент-Ендрю з лекцією «Про чарівні історії» (On Fairy Stories). «Володар перснів» налічує вже 16 глав.
1940	Пише передмову до перекладу «Беовульфа» Джона Холла.
1942	Вибух бомби знищує склад, де знаходилась частина накладу «Гобіта».
1943	Крістофер Толкін вступає до ВВС.
1944	Толкін пише довгі листи Кристоферу і надсилає йому нові глави «Володаря Перснів».
1945	Виходить з друку «Лист роботи Мелкіна» («Leaf by Niggle»), одна з найбільш значущих робіт Толкіна. Толкін стає професором англійської мови та літератури в Мертоновському коледжі Оксфорда. Погіршуються відносини з Льюїсом.
1947	Виходить з друку есе «Про чарівні історії» (On Fairy Stories).
1948	Закінчує «Володаря Перснів» (за іншими даними, у 1950 р.)
1949	Виходить з друку «Фермер Джайлс з Хема».
1950	Проводить перемовини з видавцем Коллінзом щодо видання «Сільмарілліона» разом із продовженням до «Гобіта». «Фермер Джайлс» розходиться дуже повільно.
1951	Видана нова, перероблена, редакція «Гобіта».
1952	Коллінз відмовляє Толкіну у публікації і повертає рукописи. Толкін знову звертається до «Allen & Unwin», і згоджується на видання тільки «Володаря Перснів» без «Сільмарілліона».
1954	Видані «Братство Персня» та «Дві башти».
1955	Видано «Повернення Короля».
1956	«Володаря» перекладено голландською. За наступні 30 років він перекладений шведською, польською, датською, німецькою, французькою, японською, фінською, португальською, норвезькою та російською.
1959	Толкін йде у відставку.
1962	Видано «Пригоди Тома Бомбаділа».
1963	22 листопада помирає Клайв С. Льюїс.
1964	Виходить з друку «Дерево та лист».
1965	Американське видавництво «Ace» видає піратський варіант «Володаря». В тому ж році видавництво «Ballantine» друкує авторизоване видання. Толкін пише «Коваля з Великого Вуттона» (The Smith of Wootton Major). «Володар Перснів» стрімко набирає популярність у американської молоді. Засноване Американське Толкінське Товариство (Tolkien Society of America).
1966	Виходить з друку третя редакція «Гобіта».
1967	Виходить з друку «Коваль з Великого Вуттона».
1968	Родина Толкінів переїздить до моря, в Борнемут.
1970	До Оксфордського словника англійської мови внесене слово «гобіт».
1971	29 листопада помирає Едіт, у віці 82 років.
1972	В березні Толкін повертається в Оксфорд. Отримує почесний докторський ступінь Оксфорда та почесний титул Командора Британської Імперії від королеви.
1973	Приїздить до друзів в Борнемут. Там він захворів та помер 2 вересня, у віці 81 року. Похований в Оксфорді, поряд з Едіт.
1976	Виходять з друку «Father Christmas Letters».
1977	Виходить з друку «Сільмарілліон», скомпільований та редагований Кристофером Толкіним та перша біографія.
1980	Виходять з друку «Незакінчені історії» (The Unfinished Stories).