Хемінгуей Ернест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Ернест Міллер Гемінґуей
Ernest Miller Hemingway
Дата народження:	21 липня 1899
Місце народження:	Оак Парк
Рід діяльності:	*

Ернест Міллер Гемінґуей (англ. Ernest Miller Hemingway; *21 липня 1899 року в Оак Парк, Іллінойс (штат), США — †).

[ред.] Біографічні відомості

Його батько, Кларенс Едмот Хімінгуей був лікарем, а його мама, Грейс Холл, присвятила життя вихованню дітей. Ернест був першою дитиною в сім'ї. Літературне покликання Хімінгуея з'явилось ще в шкільні роки. Після випуску із середнього навчального закладу він вирішив не вступати до Університету, а переїхав у Канзас, де влаштувався праюцвати у місцеву газету Star. Хімінгуей дуже хотів служити в армії, однак через поганий зір йому відмовляли. Але він все ж зумів потрапити на І Світову війну, влаштувавшись шофером швидкої допомоги. 8 липня 1918 р. він був поранений на австро-італійському фронті, під Фоссальто ді П'яве. В госпіталі Ернст закохався у медсестру Агнес фон Куровські, яка, тим не менше, відмовила йому. Ці найбільш яскраві спогади юності Хімінгуей ніколи не забував. Після війни Ернст Хімінгуей відновив літературні експерименти, працюючи журналістом в Чикаго. Тоді ж він перший раз (із чотирьох) одружився. В Парижі, куди його послали від газети Toronto Star, Хімінгуей познайомився з такими літературними корифеями, як Ф. С.Фітцджеральд, Г.Штейн і Езра Паунд, які оцінили праці молодої людини. Вже в 1925 р. була опублікована книга Хімінгуея — «In Our Times» («В наш час»). Перший, по-справжньому письменницький спіх прийшов до Хімінгуея в 1926 р. після виходу в світ «The Sun Also Rises» («Сонце теж сходить»), песимістичного, але одночасно блискучого роману про «Втрачене покоління» французьких і іспанських репатріантів 1920-х рр. Післявоєнні роки Хімінгуей присвятив повністю літературі. Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, оскільки захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибалкою. В 1927 р. вийшов збірник розповідей «Men Without Women» («Чоловіки без жінок»), а в 1933 році -"Winner Take Nothing" («Переможець нічого не отримує»), які остаточно затвердили Хімінгуея в очах читачів як унікального автора коротких розповідей. Серед них особливо відомі «Вбивці», «Щасливе життя Френсіса Макобера» і «Сніги Кіліманджаро». І все ж більшості Хімінгуей запам'ятався романом «A Farewell To Arms» («Прощай, зброя»), 1929 — історією нещасливого кохання, яке розвивалось на фоні баталій І Світової війни. Любов Хімінгуея до Іспанії і кориді була виражена в романі «Dеath In The Afternoon» («Смерть після полудня»), 1932 рік, а враження письменника від Танганьїки зафіксовані в «The Green Hills Of Africa» («Зелені пагорби Африки», 1935. Роки Великої депресії описані в романі «To Have Or Have Not» («Мати чи не мати»), 1937. Хімінгуей тяжко переживав Громадянську війну в Іспанії в середині 1930-х років. Він навіть організував збір пожертвувань на користь республіканців, які боролись з генералом Франко. Враження від війни знайшли відображення в іншому відомому романі — «For Whom The Bell Tolls» («По кому дзвенить дзвін»), 1940. Цей роман багато критиків розглядають як найкращу роботу письменника. Справа в тому, що військова тема була однією з найулюбленіших в творчості Хімінгуея. З початком ІІ Світової війни він відновив свою журналістську діяльнітсь, переїхавши в Лондон. Хімінгуей завжди опинявся в найгарячіших точках, був свідком подій, які згодом стали хрестоматійним матеріалом. Його записи, тому, мають не лише літературну, але і історичну цінність. Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати і в 1953 р. десь у Африці потрапив в серйозну авіакатастрофу. В тому ж році Е. Хімінгуей отримав Пулітцерівську премію за невеликий роман «The Old Man and The Sea» («Старий і море»), 1952. Цей твір повпливав також на присудження Хімінгуею Нобелівської премії по літературі в 1954 р. В 1960 році Ф.Кастро прийшов до влади на Кубі, тому письменнику довелося покинути острів і повернутися в США, в Айдахо. Останні роки життя Хімінгуей страждав тяжкими депресіями і розладами психіки, а також цирозом печінки. В 1960 р. він лежав в кілінці Майо в Рочестері (штат Мінесота) з діагнозом депресії і серйозного розумового розладу. Після повернення з лікарні Хімінгуей покінчив з собою, вистріливши собі в лоба із мисливсьої двухстволки. Це відбулось 2 липня 1961 р. в його власному домі в Кетчемі, штат Айдахо, США.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!