Алжир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення

الجمهورية الجزائرية الديمقراطية الشعبية Al-Jumhūrīyah al-Jazā’irīyah ad-Dīmuqrāṭīyah ash-Sha’bīyah Алжирська Народна Демократична Республіка
Прапор Герб
Девіз: من الشعب و للشعب (Арабська мова) Народна революція для народу.
Гімн: Kassaman
Столиця	Алжир 36°42′N 3°13′E
Найбільше місто	столиця
Офіційні мови	Арабська
Державний устрій	Змішана республіка
- Президент	Абделазіз Бутефліка
- Прем'єр-міністр	Абделазіз Белхадем
Встановлення
- Зіянідська династія	від 1236
- Оттоманської влади	від 1516
- Французької влади	від 1830
- Республіка	5 липня, 1962
Площа
- Загалом	1 E12 2,381,741 км² (11)
- Води (%)	незначний
Населення
- оцінка 2007 р.	33,190,000 (35)
- перепис 1998 р.	29,100,867
- Щільність	14 чол/км² (196)
ВВП (ПКС)	2006 р., оцінка
- Повний	$253.4 млрд. (38)
- На душу населення	$7,700 (88)
ІРЛП  (2004)	0.728 (середня) (102)
Валюта	Алжирський динар (DZD)
Часовий пояс	CET (UTC+1)
Домен Інтернет	.dz
Телефонний код	+213

Алжирська Народна Демократична Республіка - країна на півночі Африки, на сході межує з Тунісом і Лівією, на південному сході - з Ніґером, на південному-заході - з Малі, на заході - з Марокко, на півночі - Середземне море

Зміст 1 Походження назви 2 Географія 3 Адміністративний устрій 4 Проблеми навколишнього середовища 5 Недавня історія 6 Політика 7 Економіка 8 Релігійні групи 9 Населення та етнічні групи 10 Мови 11 Ресурси Інтернет 12 Загальні відомості 13 Природа 14 Господарство 15 Освіта 16 Медико-санітарний стан 17 Література

[ред.] Походження назви

Алжир - від назви столиці Алжир (Algiers), що французькою Alger, арабською - Al Jazair — острів.

[ред.] Географія

Алжир займає центральну частину Атлаських гір і пустелі Сахари, на його території знаходяться гори Хоггар і низовина Хотт Мерлір.

Столиця - місто Алжир (аl-Jаzaіr).

Друга за розміром африканська країна (після Судану).

Географічні координати - 38 00 N, 3 00 E.

Терен - головним чином плоска височина, плоскогір'я та пустеля, є гори, переривчаста берегова рівнина.

Довжина берегової лінії - 998 км.

Клімат - сухий та полусухий, м'який; волога зима та сухе, жарке літо y берегових районах. Не така волога зима у високих плоскогір’ях. Влітку трапляється сіроко (гарячий вітер, змішаний з пилом і піском).

Натуральні ресурси включають нафту, газ, залізну руду, фосфати, уран, свинець, цинк тощо.

[ред.] Адміністративний устрій

Алжир адміністративно ділиться на 48 вілаїв

[ред.] Проблеми навколишнього середовища

Ерозія ґрунтів через необмежене годування рослинністю худоби та іншу сільськогосподарську діяльність, зливання відходів нафтопереробних заводів та іншіх шкідливих стоків призводить до забруднення річок і берегових вод. Середземне море, що заслуговує особливої уваги, нещадно забруднюється нафтовими відходами, ґрунтовими та добривними стоками. Країна має недостатній запас придатної для пиття води.

Гірські райони потерпають від сильних землетрусів, небезпечних зсувів ґрунту та повеней в період дощів.

[ред.] Недавня історія

Алжир отримав незалежність у 1962 році після 8 років війни з французами. Ахмед Бен Белла, лідер Національного Фронту визволення, був обраний президентом, але 1965 року - скинутий під час військового перевороту.

Обмежений політичний плюралізм з'явився 1989 року. На виборах 1990 р. переміг Фундаменталістський ісламський фронт (FІS). Президент Шадлі Бенджедід обіцяв провести багатопартійні вибори в 1991 р., FІS переміг на грудневих виборах. 1992 року Шадлі Бенджедід відрікся від влади, яка перейшла до військових. Вони розпустили FІS. Президентом став Мохамед Будіаф, але невдовзі був убитий. Генерал Ліамін Зеруал замінив на посаді президента Алі Кафі в 1994 р.

27 квітня 1999 року Абделазіз Бутефліка, отримавши 70% голосів виборців, був інагурований президентом на 5-річний термін. У своєму першому телевізійному зверненні до свого народу в липні 1999 року він взяв на себе зобов'язання докласти всіх зусиль задля національного примирення. Протягом першого терміну свого президентства, йому вдалося значно покращити стан громадської безпеки в країні. Наступні президентські вибори відбулися 8 квітня 2004 року, де Абделазіз Бутефліка отримав 84,99% голосів.

[ред.] Політика

Політична система - напіввійськовий режим;

Керівник держави - президент, що обирається на п'ятирічний термін з однією можливістю переобрання.

Алжир має дипломатичні відносини з більше ніж 100 країнами світу. Більше 90 країн мають свої дипломатичні представництва в Алжирі.

З 1989 р. - член Союзу Арабського Магрибу (САМ).

Алжирська Народна Демократична Республіка визнала незалежність України 27 грудня 1991 року, а 20 серпня 1992 року між двома державами були встановлені дипломатичні відносини.

[ред.] Економіка

60% річного доходу походить з експорту вуглеводнів.

Алжир має 7-і в світі за розміром запаси природного газу.

Алжир - 2-й за розміром експортер газу у світі (14-е місце по запасах нафти).

Високі світові ціни на нафту в останніх роках допомагають поліпшенню фінансової ситуації в країні. Однак державне керівництво не мало великого успіху в зниженні відсотка безробіття та рівня життя. На 2005 рік відсоток безробітних становив понад 22%.

Економічні реформи рухаються повільно. Незважаючи на це, у 2005 році відсоток інфляції становив 4,7 %, а зростання ВВП склало 5,3%.

Країна експортує нафту, вугілля, природний газ, залізо, вино, маслинову олію тощо.

Партнери в імпорті (2004):

• Франція - 30.3%
• Італія - 8.2%
• Німеччина - 6.5%
• Іспанія - 5.5%
• США - 5.2%
• Китай - 5.1%
• Туреччина - 4.3%

Партнери в експорті (2004):

• США - 22.6%
• Італія - 17.2%
• Франція - 11.4%
• Іспанія - 10.1%
• Канада - 7.5%
• Бразилія - 6.1%
• Бельгія - 4.6%

Обсяги експорту в 2005 - $44,4 млрд., імпорту - $20 млрд. 97% експорту складають вуглеводні. В 2005 році Україна експортувала до Алжиру товарів та послуг на суму $618 млн.

Галузі промисловості: нафтопереробка, газопромисловість, гірнича справа, електрична, хімічна, харчова промисловості.

Сільськогосподарська продукція: пшениця, ячмінь, овес, виноград, oливки, цитрусові, фрукти, худоба.

[ред.] Релігійні групи

Мусульмани-суніти - 99%, християни та іудеї - 1%

[ред.] Населення та етнічні групи

• 1990 - 25 715 тис.
• 2003 - 32 818 500
• 2005 - 32 531 853

Етнічні групи: араби та бербери - 99%, єврoпeйці - менш ніж 1%.

Значна частина алжирців за своїм походженням є не арабами, а берберами (самоназва - амазігхи; слово "бербер" - арабського походження).

Групи, які ідентифікують себе як бербери, живуть головним чином у гірських районах Kaбилії, на схід від міста Алжир. Bони, як і більшість арабів, мусульмани.

Бербери робили безуспішні спроби отримати автономію.

Алжирське керівництво вирішило субсидувати вивчення берберських мов у школах.

[ред.] Мови

Aрaбська - офіційна мова країни; в користуванні також є французька і берберські(амазігхські) мови, які належать до хамітської групи мов.

[ред.] Ресурси Інтернет

• Країнознавство - Алжир
• BBC NEWS - Новини Бі-Бі-Сі (анг.)

---

УРЕ:

АЛЖІР (Алжірія).

[ред.] Загальні відомості

А. — країна в Пн. Африці на узбережжі Середземного м. Площа 2,2 млн. км², нас. 10,3 млн. чол. (1958). Адміністративний центр — м. Алжір (588 тис. ж., 1954); ін. міста (нас. в тис. ж.): Оран — 299, Константіна — 149, Бон — 114. Населення складається головним чином з арабів і берберів (87%). Серед європейців (1,2 млн.) переважають французи, живуть італійці, іспанці та ін. У січні 1958 франц. уряд оголосив А. «невід'ємною частиною Французької Республіки». Відповідно до декрету від 12 грудня 1958 про реорганізацію влади в А. уповноваженим франц. уряду в А. є генеральний делегат, підпорядкований безпосередньо голові Ради міністрів Франції. На нього покладено здійснення в А. всієї повноти влади. Крім того, генеральний делегат разом з головнокомандуючим збройними силами відає питаннями безпеки і охорони порядку. А. поділений на 15 «алжірських» і 2 «сахарських» департаменти. Від А. обирають представників до Національних зборів Франції. Колонізаторська політика французького уряду, збройне придушення національно-визвольного руху фактично позбавляють корінне населення А. будь-яких політичних прав.

[ред.] Природа

На Пн. А. розташована невисока гірська країна Тель-Атлас, далі на Гід. — хр. Сахарський Атлас (до 2330 м), на Пд. Сх. — гірська обл. Ахаггар; більша пд. частина А. — плато, зайняте пустелею — Ал-жірською Сахарою. Клімат на узбережжі Середземного моря субтропіч., на решті території жаркий, напівпустельний та пустельний. Річна кількість опадів в узбережній смузі від 500 до 1000 мм, в ін. місцях — не більше 200 мм. Річок з постійною течією мало. Дуже багато тимчасових потоків. На узбережжі рослинність середземноморського типу, на більш зволожених схилах гір — ліси з коркового і вічнозеленого дуба, алеппської сосни, в ін. частинах А. — напівпустельні й пустельні формації. В А. виявлено поклади різноманітних корисних копалин: фосфоритів, заліз. і поліметалевих руд, нафти.

Історія. В 2-й пол. 1-го тис. до н. е. на території сучас. А. жили нумідійці — предки сучас. берберів. У 3—2 ст. до н. е. тут склалася централізована д-ва Нумідія, яку невдовзі завоювали римляни. В 5 ст. А. захопили вандали, в 6 ст. — візантійці, в 7 ст. — араби. Населення прийняло іслам; значна ч. берберів змішалась з арабами і засвоїла араб. мову. З 16 ст. А. — провінція Османської імперії, а з 17 ст. — фактично незалежна феод. д-ва — «Алжірське регентство» на чолі з виборним правителем — деєм. З 1830 починається завоювання А. Францією. Боротьбу проти колонізаторів очолив Абд-аль-Кадір. Виступи проти франц. загарбників тривали протягом усього 19 ст.

Під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції в А. почалося нове піднесення нац.-визвольної боротьби, почали утворюватись профспілки; 1920 заснована компартія (до 1936 існувала як секція компартії Франції). В А. виникають араб. бурж. націоналістичні партії. 1936 в А. зібрався Мусульманський конгрес, який висунув вимогу демократич. свобод, скасування расової дискримінації. Після другої світової війни нац.-визвольний рух в А. набрав більш організованого і масового характеру. В листопаді 1954 алжірський народ розпочав збройне повстання проти франц. панування, яке переросло в справжню війну за незалежність А. В результаті розгортання нац.-визвольної боротьби, очолюваної Національним фронтом визволення, в Каїрі 19 вересня 1958 проголошено Алжірську Республіку і сформовано її Тимчасовий уряд. Цей уряд відповідальний перед Національною радою алжірської революції (у складі 54 чол.), яка представляє широкі верстви населення А. Французький уряд не визнав Тимчасового уряду Алжірської Республіки. Боротьба Алжіру за національне визволення з-під ярма франц. колонізаторів триває.

[ред.] Господарство

А. — аграрна країна, залежна від іноземного, переважно франц., капіталу. Кращі землі захопили франц. колонізатори. В г-вах європейців (пересіч. розмір 124 га), які мають високотоварний характер, широко застосовується техніка і використовуються добрива. В г-вах корінного населення дуже низький рівень землеробства.

Понад 1 млн. селян позбавлені землі і перетворились у наймитів або в орендарів-здоль-щиків. Бл. 400 тис. г-в фелахів (селян) володіють від 3 до 5 га землі. Найважливіша галузь с.-г. — виноградарство. Іноземним компаніям і великим плантаторам-колоністам належить 90% виноградників. По виробн. вина А. на 3-му місці в капіталіст. світі. З 15 млн. оливкових дерев бл. 10 млн. належать європ. колоністам. У пн. ч. А. вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, овес; на експорт — помідори, зелені боби, горох. Велике значення мають цитрусові, інжир, мигдаль, кора коркового дерева. На Пд., в оазисах, — фінікова пальма. Тваринництво екстенсивне. Поголів'я (в млн. голів): овець — 6,4; кізг— 3,1; верблюдів, мулів, ослів—0,8 (1956).

У промисловості панівні позиції займають франц. монополії. Відносно розвинута гір-ничодоб. промисловість. Видобування фосфоритів — 605 тис. т, заліз. руди — 2,8 млн. т (1958). Добувають також цинкову й свинцеву руду, пірити. В узбережних містах працюють підприємства по переробці с.-г. сировини: виноробні, тютюнові, борошномельні, консервні, шкіряні, а також невеликі металургійні, ме-талообр. і хім. з-ди, підприємства транспортного машинобудування, текст., сірникові фабрики. Довжина залізниць бл. 4,4 тис. км (1957), автошляхів — 8,4 тис. км (1955). Шляхи сполучення зосереджені у пн. ч. Алжіру.

У зовн. торгівлі А. 1-е місце займає Франція. Осн. статті експорту: заліз. руда, фосфорити, вино, олія, свіжі овочі й фрукти, коркова кора. Імпорт: вугілля, нафтопродукти, текстиль, машини, лісові матеріали, харч. продукти та ін.

[ред.] Освіта

Понад століття франц. колонізатори використовують школу в А. для поневолення країни. Всі школи, в т. ч. реліг. (мусульм.), перебувають під суворим контролем. Школи європ. типу створені тільки для привілейованих груп місцевого населення. Серед корінного населення письменних лише 5—6%. 1955 було 2185 держ. поч. шкіл (412 179 учнів), у 80 серед. школах — 67 660 учнів, у нижчих і серед. професійних уч. закладах налічувалось 22 809 учнів і в 4 вузах — 5465 студентів. Пропаганда «благодіянь» франц. колонізаторів є основою діяльності багатьох шкіл. В містах Алжірі, Тлемсені і Константнії є середні духовні мусульм. школи — медресе, якими керують французи. Найбільші б-ки — Національна і університетська в Алжірі. Музеї в містах Алжірі, Константіні, Орані. Після запровадження надзвичайного становища (1955) в А. заборонені всі газети, які підтримують нац.-визвольний рух.

[ред.] Медико-санітарний стан

В 1955 в А. було 158 лікарень на 33 338 ліжок (3,4 ліжка на 1 тис. ж.), в т. ч. 147 заг. (з них 12 військ. на 4821 ліжко), 7 туб. на 1399 ліжок, 2 дитячі на 506 ліжок, 1 психіч., 1 онкологічна. Лікарів було 2009 (1 лікар на 4836 ж.), зубних лікарів 511, акушерок 711.

---

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія
• Ларби Бухали. Октябрьская социалистическая революция и национальное движение в Алжире. М., 1957;
• Арабы в борьбе за незаписимость. [Сборник]. М., 1957;
• Колетт и Франсис Жансон. Алжир вне закона. Пер. с франц. М., 1957;
• Аваков Р. М. Французский монополметический капитал в Северной Африке. М., 1958;
• 3агладин В. Алжирская проблема. М., 1957;
• Пяртлі К. П., Розенберг Н. Б. Країни Африки. К., 1955.