Центрально-Африканська Республіка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||
| Національний девіз: | |||
| Офіційна мова | Французька (офіційна), Санго, та мови племен | ||
| Столиця | Бангі | ||
| Президент | Франсуа Бозізе (François Bozizé) | ||
| Прем'єр-міністр | Селестін Гаомбале (Célestin Gaombalet) | ||
| Територія - Всього - % води |
622 984 км2 0.0% |
||
| Населення | 3 683 538 (2003) | ||
| Густота | 5,8 /км2 | ||
| Незалежність - Дата |
від Франції 13 серпня 1960 |
||
| ВВП | |||
| Валюта | Африканський франк (XAF) | ||
| Часовий пояс | UTC+1 | ||
| Національний гімн | La Renaissance (Відродження) | ||
| Інтернет-домен | .cf | ||
| Тел. код | 236 | ||
 |
|||
Центрально-Африканська Республіка (франц. République Centrafricaine) (до 1960р. — Убангі-Шарі) — держава в Центральній Африці, розташована трохи північніше екватора між 2° і 11° північної широти та 14° і 27° східної довготи. Межує на північному сході і сході з Суданом, півдні з Заїром і Конго, заході з Камеруном і північному-заході з Чадом. Столиця — місто Бангі.
Площа 622436 км²; З заходу на схід країна протягується на 1200 км, з пісночі на південь на 600 км. До Атлантичного океану її відділяє відстань у 500 км., до Середземного моря 2300 км та до Червоного моря 2300 км.
Зміст |
[ред.] Природа
[ред.] Будова поверхні
Майже всю територію країни займає обширне плоскогір'я Азанде. В тектонічному відношенні воно преставляє собою виступ стародавньої, докембрійської основи африканської платформи. Породи основи — кварцити, гнейси, сланці і ін. — сильно метаморфизовані, зім'яті в складки і у різний час були прорвані гранітними інтрузіями.
Плоскогір'я утворилось в результаті процесів вивітрювання та активної діяльності поверхневих вод, що прохолили на фоні неоднократних повільних піднять африканської платформи.
Азанде — слабохвилясте, висотою 600 - 900 м плоскогір'я з багаточисленними куполоподібними острівними горами, розділене широкими та плоскими долинами рік, що належать до басейнів Конго і Шарі і течуть з півночі на південь.
Над плоскогір'ям підвищуютья сильно порізані ріками останцові гранітні масиви висотою понад 1000 м: на заході масив Яде з вершиною Нгая (1388 м), на сході — масив Фертит, що складається з гірського ланцюга Бонго та гряди Дар-Шалла. По периферії масива Фертит та між масивом Яде і долиною ріки Убангі докембрійські породи перекриті відкладеннями мезозойських континентальних піщанників.
На півночі країни підвищення Азанде поступово переходить в плоскі, місцями заболочені рівнини південного краю впадини Чад.
[ред.] Корисні копалини
Геологічна будова території дозволяє полягати, що недра країни багаті на різноманітні корисні копалини, але вивчені вони дуже слабо.
З 1930 року добуваються алмази, більша частина з яких (біля 40%) є ювелірними. Основні родовища , головним чином розсипні розташовані в басейнах рік Лобає і Санга, а також на південному-сході в районі Бріа.
Родовище урану було відкрито французським комісаріатом по атомній енергії в 1959 році в містечку Бакума на півночі країни. Запаси урану оцінюються в 10-16 тис. тонн.
В багатьох районах знайдені рудовияви золота. Домінують розсипні родовища, приурочені до річних долин, але промислового значення не мають.
Родовище залізної руди відкрите в 1948 році в Богоені, за 120 км на північний схід від Банги. Запаси складають 3,5 млн. тон, а середній вміст заліза — 63%. В руді практично відсутні шкідливі приміси.
В 1976 році розвідка з штучного супутника Землі зафіксувала в південних районах країни , біля міст Боалі, Босембеле, Сиб'ю, Бамбарі, наявність крупного родовища залізної руди названого Бангійською аномалією.
Також знайдені признаки покладів мідної руди на південному сході країни, на північному схилі хребету Бонго. Це родовище вважається продовженням відомого суданського мідемісного басейну.
Недра ЦАР також містять руди нікеля, хрому, олова, графіту. Різноманітні родовища будівельних матеріалів, серед яких найбільш відоме родовище вапна Фатіма біля Банги (запаси оцінюються в 3 млн. т).
[ред.] Клімат
Специфіку екваторіально-мусонного клімату визначає положення ЦАР між екватором та північним тропіком.
Клімат країни формується під впливом двух повітряних потоків — теплого вологого морського повітря з Атлантики (екваторіального мусона) та спекотних повітряних мас північно-східних пасатів. Мусони досягають найбільшого поширення з березня-квітня до жовтня-листопада. Це сезон дощів, продовжуваність якого скороюється до півночі. Крім того середньорічна кількість опадів зменшується з заходу на схід. В інші місяці року (сухий сезон) дме північно-західний сухий вітер континентальних пасатів — харматтан
Розбіжності клімату окремих частин країни визначабться в основному продовжуваністю сухого періоду та кількістю опадів за рік. Хоча середньорічна темперетра по всій території країни досить велика — 20-25°, спостерігаються середньодобові та середньомісячні коливання температур в різних районах.
Абсолютний температурний максимум —44,2°С, був зафіксований в Бірао у 1953 році.
Середньомісячна температура у м.Банга 21°-31°С. Опадів 1000-1200 мм в рік, на півночі до 1600 мм.
Виділяється три кліматичні зони:
- сахело-суданська — на півночі, сама суха. Досить часто бувають засухи. Дощі дуже рідкі, особливо з листопаду по березень, під час сухого сезону.
- судансько-гвінейська — в центральній частині. Сухий сезон продовжується з листопаду по березень, дощовий з з квітня по жовтень. Середньорічна температура 20°С, а середньорічна кількість опадів 900 мм.
- зона вологих тропіків (убангійського клімату) — на півдні. Дощі тут закінчуються на короткий період, з грудня по лютий. Середньорічна температура складає 25°С, а середньорічна кількість опадів — 1300 мм.
[ред.] Водні ресурси
Водні ресурси країни формуються в основному за рахунок опадів, що живлять розгалужену мережу мілких та крупних рік, а також поповнюють ґрунтові води. Скрізь на території країни спостерігається тропічний режим опадів, але характер дождів різноманітний. Виділяються три типи дощів:
- грозові місцеві дощі, відрізняються інтенсивністю та нетривалістю;
- шквалисті зливи, що дають найбільшу кількість опадів і супровіджуються сильними поривчастими вітрами;
- малоінтенсивні дощі, що характеризуються велико тривалістю.
Ріки країни, в своїй більшості бурхливі та порогисті, судохідні тільки в низовинах. Всі вони мають широкі долини із слабо терсированими, зручними для землеробства похилами.
Впродовж рік, як правило, проходять природні межі розселення центральноафриканських народів.
Ріки північної частини країни належать до басейну самої великої ріки в північній частині країни — Шарі (її притоки Бемінгі і Аук беруть початок в горах Бонго) , що впадає в озеро Чад, а південної до басейну ріки Конго. Інші ріки цієї системи — Бангоран, Бамінгі, Грибінгі — дуже порогисті і сильно міліють в сухий сезон.
Ріки південної частини , басейни яких занімають 2/3 її території, впадають в саму велику ріку країни — Убангі. Убангі утворююється від зливання рік Уеле і Мбоу на південному сході країни і несе всої води в ріку Конго.
Більша частина рік судоплавна в повінь, а Убунгі круглиц рік до Бангі. Це головна транспортна артерія країни.
Ріка Санга, права притока Конго, утворена злиттям Кадеї і Мамбере на крайньому південному заході країни. Її протяжність — 1300 км. Ріка судоплавна круглий рік.
На багатьох ріках присутні водопади.
[ред.] Ґрунти та рослинність
На більшій території країни переважаючим типом рослинності є високотравні савани, місцями чергуються з саванними лісами, дерева яких скидають листву в сухий сезон. На крайній півночі рослинний покрив нагадує зашусливий степ. Це зона сухих чагарників або опустиненних саван з рідкими деревами. Тут переважають колючі чагарники, що стеляться, різні види акацій і низькі злаки, що ростуть пучками. Ландшафти північних районів дуже одноманітні , особливо в сухий сезон, коли рівнини покриваються сіро-бурою жорскою травою, серед якої подекуди підвищуються безлистові дерева та чагарники, вкриті колючками. В цій зоні розповсюджені самі бідні червоно-бурі ґрунти. Вони сформувались в умовах засушливого клімату. Землеробство тут можливе лише при використанні штучного орошення.
[ред.] Тваринний світ
[ред.] Національні парки
- Сен-Флоріс
- Бамінгі-Бангоран
- Андре-Фелікс
[ред.] Адміністративний поділ
В адміністративному відношенні країна поділяється на префектури (області), які в свою чергу поділяються на субпрефектури (округи). Назви префектур в основному походять від назв річок, що протікають по їх території. Всьго в країні 17 префектур, включаючи столицю і прилеглу до неї область, що утворює особливу адміністративну одиницю.
[ред.] Уряд
Глава держави й уряду Андре Колинба з 1981.
[ред.] Політична система
Політична система - однопартійна військова республіка;
[ред.] Релігія
Біля 60% віруючих дотримуються місцевих традиційних вірувань. 35% — християни, 5% — мусульмани.
[ред.] Економіка
експорт: алмази, уран, кава, бавовна, деревина, тютюн;
[ред.] Населення
Населення 2879 тис. (1990), більш 80 етнічних груп, головним чином банда і гбайя (понад 50% населення), азанде, гбанді, в лісах пігмеї.
Мови: сангхо (національна), французька (державна).
[ред.] Історія
Недавня історія: незалежність від Франції отримана 13 серпня 1960. У 1965 відбувся військовий переворот, очолюваний полковником Бокасса, що оголосив себе довічним президентом і імператором. Він був зміщений президентом Девідом Дако в 1979, що у свою чергу був зміщений генералом Андре Колинба в 1981. На референдумі 1986 була прийнята нова конституція; масові демонстрації за проведення реформ відбулися в 1990 і 1991.
 |
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
