AC/DC (гурт)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
AC/DC | |
---|---|
![]() |
|
Роки | з 1973 по нинішній час |
Звідки | Сідней |
Країна | Австралія |
Жанр(и) | хард-рок,блюз-рок |
Лейбл(и) | Atlantic Records EMI Epic Records |
Склад | Брайан Джонсон Анґус Янґ Малколм Янґ Malcolm Young Клiфф Вільямс Філ Радд |
Колишні учасники | Бон Скотт(помер) Дейв Еванс (Dave Evans) Марко Еванс Саймон Райт Кріс Слейд |
AC/DC(скoр. від англ. alternating current/direct current - змінний/постійний струм) - австралійський рок-гурт.
Гурт був заснований в Сіднеї (Австралія) у грудні 1973 року. Загальна кількість перевищує 150 мільйонів копій, самий успішний альбом "Back іn Black" був проданий у кількості більше 21 мільйонів в США і більше 42 мільйонів за їх межами. У цілому, AC/DC - найуспішніший й найвідоміший рок-гурт з Австралії. В історії гурту було два вокалісти, тому її прийнято ділити на "Еру Бона Скотта" (1974-1980) і "Еру Брайана Джонсона" (з 1980 по сьогодні).
Хоча AC/DС є одними з родоначальників хард-року й, як багато хто вважає, серйозно вплинули на формування хеві-металу, музиканти завжди відносили себе до рок-н-рольних гуртів. В основі їхньої музики лежить ритм-енд-блюз із сильно перекрученим звучанням ритмічної й соло гітар.
Зміст |
[ред.] Історія
Брати Анґус Янґ (Angus Young) (народився 31 березня 1955 року; на вимогу компанії Atlantic Records роком народження Анґуса офіційно вказувався невірний 1959), Малколм Янґ Malcolm Young) (народився 6 січня 1953 року) і Джордж Янґ (George Young) народилися в Глазго (Шотландія) і ще дітьми разом з родиною виїхали в Сідней. Джордж почав грати на гітарі першим і став членом самого успішного австралійського гурту 1960-х, The Easybeats. Це був перший місцевий рок-гурт, який випустив хіт міжнародного масштабу - "Friday On My Mind" в 1966 року. Малколм і Анґус незабаром пішли по стопах брата. Вони навіть із ініціативи Джорджа взяли участь у записі альбому його наступного гурту.
[ред.] Перші роки
Малколм (ритм-гітара) спочатку грав у групі The Velvet Underground з Ньюкасла (Новий Південний Уельс, Австралія) (ця група не має нічого спільного, крім імені, з нью-йоркською групою The Velvet Underground). Але цей проект розвалився, і в 1973 року він покликав до себе гітаристом у групу молодшого брата - Анґуса, що вже одержав перший музичний досвід у групі Tantrum. Дебют групи відбувся 31 грудня 1973 року в сиднейском барі. Брати грали разом з вокалістом Дейвом Евансом (Dave Evans), бас-гітаристом Ларрі Ван Кредтом (Larry van Kriedt) і барабанщиком Коліном Бургессом (Colin Burgess) (колишній учасник The Masters Apprentices).
Початковий склад часто змінювався - гурт змінив кількох барабанщиків і басистів протягом 1974 року. У вересні 1974 року AC/DС замінили Дейва Еванса на харизматичного Бона Скотта (Bon Scott (народився 9 липня 1946 року в Кирример, Шотландія), вокаліста гурту The Spectors в 1966 року. З цієї події почався справжній успіх гурту. З Евансом AC/DC записали сингл, що складається із трьох пісень "Rockin In The Parlour", "Show Business" і "Can I Sit Next To You Girl". "Show Business" та "Can I Sit Next To You Girl" також були записані зі Скоттом.
Сестра Анґуса Янґа запропонувала йому надягати на концерти шкільну форму, яку він носив у Вищій школі для хлопчиків Ешфілд у Сіднеї (Ashfield Boys High School). Цю форму він пізніше надягав на всіх концертах групи.
Завдяки постійній участі в трансльованому по всій Австралії телевізійному шоу популярної музики "Зворотний відлік" (Countdown), у період між 1974 і 1978 роками група стала однією з найвідоміших і популярніших у країні. AC/DC у ці роки випустили ряд успішних альбомів і синглів, включаючи нестаріючий рок-н-рольний гімн "It's A Long Way To The Top (If You Wanna Rock 'n' Roll)" (Довгий шлях на вершину (Якщо тобі потрібний рок-н-рол)).
[ред.] Всесвітня популярність
Група підписала міжнародний контракт із Atlantic Records і стала активно гастролювали по Великобританії і Європі, домагаючись популярності й набираючись досвіду виступаючи на підхопленні відомих рок-груп того часу, таких як Alice Cooper, Black Sabbath, Kiss, Cheap Trick, Nazareth, Foreigner, Thin Lizzy і The Who. В 1976 році був виданий третій австралійський альбом AC/DC Dіrty Deeds Done Dirt Cheap.
Навалу й хвилю популярності панк-року 1976-1978 рр. група благополучно пережила завдяки своїм грубуватим і провокаційним текстам пісень й, частково, через те, що в британській музичній пресі того часу її відносили до панк груп. Вони домоглися успіху на британській рок-сцені завдяки своїм потужним і скандальним концертним шоу, а Анґус Янґ швидко став знаменитий через своє провокаційне поводження на сцені, що, у тому числі, привело до того, що групі заборонили виступати на декількох британських концертних площадках.
[ред.] "Highway To Hell"
Спродюсований Маттом Ланґом (Mutt Lange) альбом 1979 року "Highway To Hell" підніс групу на вершини світових хіт-парадів рок-музики всіх часів. Багато пісень цього альбому дотепер часто можна почути на радіо.
[ред.] Смерть Бона Скотта
19 лютого 1980 року вмер Бон Скотт. Він пішов із чергової вечірки й залишився на ніч в автомобілі свого знайомого Алістера Кінніара (Allistair Kinnear). Він і виявив Бона наступного дня мертвим. Причиною смерті офіційно стало переохолодження, хоча найпоширенішою версією й донині є те, що Бон Скотт захлинувся власними блювотними масами. Ці слухи підкріплюються безліччю протиріч в офіційній історії його смерті, що також породжує безліч теорій про змову, вбивство музиканта й про передозування героїном.
Члени групи спочатку планували припинити свою музичну діяльність у складі AC/DC, але пізніше вирішили, що Бон Скотт хотів би, щоб група продовжувала існувати. Музиканти перепробували деяких кандидатів на місце вокаліста, у підсумку залишилося два претенденти: Террі Слессер (Terry Slesser) і Брайан Джонсон (Brian Johnson). Джонсон у цей період намагався відновити свою групу Geordie), але виконання на публіці двох пісень AC/DC й Тайні Тернер (Tina Turner) ("Whole Lotta Rosie" (Let There Be Rock) і "Nutbush City Limits", відповідно) справило враження на учасників AC/DC і через кілька днів вони повідомили Джонсону, що він - новий вокаліст групи.
[ред.] "Back іn Black"
Разом із Брайаном Джонсоном група дописала незавершені через смерть Бона пісні, і записала альбом "Back in Black", також спродюсований Ланґом. "Back in Black", випущений в 1980 році, став самим продаваним альбомом групи й одним із самих значних в історії хард-рока. Серед всіх хітів альбому, однойменна з назвою альбому пісня, написана на згадку про Бон Скотті, і "You Shook Me All Night Long", багатьма вважається квінтесенцією музики AC/DC й, навіть, хард-року в цілому.
Наступний альбом, "For Those About to Rock We Salute You", випущений в 1981 році також дуже добре продавався й був добре прийнятий критиками. Однойменна альбому композиція, що закінчується під грім гармат, стала кульмінаційним і завершальним номером більшості наступних концертів AC/DC.
Альбом "Flick of the Switch" 1983 року група продюсувала без Ланґа. Барабанщик Філ Радд через особисті незгоди з іншими членами групи, викликаними, за деяким даними, проблемами з алкоголем, покинув групу. На його місце після анонімного прослуховування взяли Саймона Райта (Simon Wright), що був членом групи Tytan. В 1985 році в новому складі група записала менш успішний альбом "Fly on the Wall", спродюсований братами Янґами. Разом із цим альбомом група випустила серію музичного відео групи, що виконує п'ять із десяти пісень альбому в барі, з використанням різних спецефектів, включаючи анімовану муху.
В 1986 році AC/DC повернулися в хіт-паради із заголовною піснею альбому "Who Made Who", що є саундтреком до фільму Стівена Кінга Максимальне прискорення (Maximum Overdrive). Альбом також містив дві нових інструментальних композиції та хіти з попередніх альбомів. У лютому 1986 року група була прийнята в Зал Слави Австралійської Асоціації звукозаписної індустрії (Australian Record Industry Association Hall of Fame). Альбом 1988 року "Blow Up Your Video" група випустила разом з первісним складом продюсерів, Гаррі Вандою (Harry Vanda) і Джорджем Янґом. Цей альбом продавався краще, ніж попередній і потрапив у британський хіт-парад двадцяти кращих синглів з пісень "Heatseeker".
Після виходу Blow Up Your Video із групи пішов Райт і був замінений на сесійного музиканта Кріса Слейда (Chris Slade). Джонсон не міг брати участь у роботі групи кілька місяців, тому брати Янґи написали пісні для наступного альбому самостійно, як і для всіх наступних. В 1990 року вийшов альбом The Razor's Edge. Він став дуже успішним для групи й містив хіти "Thunderstruck" й "Money Talks". Альбом став мультиплатиновим, увійшов у десятку хіта-параду США (2-і місце) і двадцятку синглів у Великобританії.
В 1994 році в групу повернувся Філ Радд. Відхід Кріса Слейда, у цьому зв'язку, був дружнім і відбувся, в основному, через сильне бажання членів групи повернути Радда. На думку Анґуса Янґа, Слейд був кращим музикантом в AC/DC, але бажання побачити в групі Фила було сильніше. У складі 1980-1983 років група записала в 1995 року альбом "Ballbreaker" із продюсером хіп-хоп й хеві-метал гуртів Ріком Рубіном (Rick Rubin) і "Stiff Upper Lip" в 2000 року.
Після виходу цих альбомів група підписала довгостроковий контракт на кілька альбомів з Sony BMG, які стали виходити під лейблом Epic Records.
[ред.] Останні роки й визнання заслуг
У березнi 2003 року група AC/DC була прийнята в Зал слави рок-н-ролу в Нью-Йорку й виконала свої хіти "Highway To Hell" й "You Shook Me All Night Long" спільно зі Стівом Тайлером з Aerosmith. У травні 2003 року Малколму Янґу була присуджена нагорода Теда Альберта (Ted Albert Award) за "видатний внесок в австралійську музику". У тому ж році, Асоціація індустрії звукозапису Америки Recording Industry Association of America, RIAA оновила розрахунки кількості продажів альбомів групи з 46,5 млн. копій до 63 млн., що зробило AC/DC п'ятою групою в історії США, що продала найбільшу кількість альбомів після The Beatles, Led Zeppelin, Pink Floyd й Eagles. Крім того, був засвідчений "двічі брильянтовий" (20.000.000 проданих копій) статус альбому Back in Black, що зробило його шостим у списку самих продаваних альбомів в історії США. В 2005 року кількість проданих копій альбому досягло 21 мільйона, що вивело його на п'яту позицію.
У липні 2003 року група провела спільний концерт із Rolling Stones на Сарсфесті (Sarsfest), концерті, присвяченому боротьбі з епідемією SARS в Торонто в Канаді.
1-го жовтня 2004 року вулиця Корпорейшн Лейн (Corporation Lane) в Мельбурні була офіційно перейменована в ACDC Лейн (ACDC Lane) на честь групи (назви вулиць у Мельбурні не можуть містити символ "/"). Вулиця перебуває поруч зі Свонсон Стріт (Swanston Street), місцем де, у кузові вантажівки, група записала свій відеокліп для хіта 1975 року "It's a Long Way to the Top". Також є ще одна вулиця у світі, названа на честь групи AC/DC, в Іспанії, у місті Легані (Legane's), поруч із Мадридом - "Calle de AC/DC", недалеко від вулиць названих на честь рок-груп Iron Maiden й Rosendo (іспанська рок-група).
У березні 2005 року вийшов набір із двох DVD дисків, "Famіly Jewels", що містить музичне відео й кліпи з концертів. Перший диск відноситься до ери Бона Скотта (з концертними відеозаписами, знятими за десять днів до смерті Скотта), другий містить відеоматеріали ери Брайана Джонсона.
[ред.] Вплив на рок-музику
AC/DC згадується багатьма сучасниками та пізнішими музикантами й групами рок-музики й металу як група, що вплинула на їхню творчість. Серед них: Anthrax, Bon Jovi, The Darkness, Def Leppard, Dio, Dokken, Dream Theater, Faster Pussycat, Iron Maiden, Great White, Guns'N'Roses, Hanoi Rocks, Journey, Megadeth, Metallica, Motley Crue, Ozzy Osbourne, Poison, Ratt, Rhino Bucket, Saxon, Scorpions, Skid Row, Supagroup, Tool, Twisted Sister, UFO, Van Halen, Whitesnake, Wolfmother, Y&T.
Багато виконавців і гуртів панк-року, хардкор-панку, гранжу, гаражного року й альтернативного року також відзначали, що AC/DC мали вплив на них. Хоча гурт спочатку критикували британські панк-рокери пізніх 1970-х, багато музикантів цього руху віддавали належне AC/DC за високу енергетику музики, ґрунтовний й антикомерційний (хоча багато хто може із цим посперечатися) підхід до музики.
Вплив AC/DC на австралійську музику складно переоцінити. Умовно кажучи, кожен автралійський рок-гурт, що з'явилася в середині 1970-х і пізніше зазнав впливу AC/DC. До австралійських гуртів, що згадували вплив на них AC/DC, є, наприклад, Blood Duster, Frenzal Rhomb, ІNXS, Jet, The Lіvіng End, Mіdnіght Oіl, Powderfіnger, Sіlverchaіr, You Am I.
[ред.] Триб'юти
[ред.] Кавери пісень AC/DC
Багато музикантів віддавали належне внеску AC/DC у рок-музику. Було видано багато альбомів що включають кавери пісень AC/DC, і складалися з них. Список досить широкий, далі деякі приклади:
- Треш-метал гурт Exodus записав два кавери: "Overdose" (на альбомі 1989 року "Fabulous Dіsaster") і "Dіrty Deeds Done Dіrt Cheap" (на альбомі 2004 року "Tempo of the Damned").
- Поп-панк гурт The Offsprіng зробив кавер пісні "Sіn Cіty" (на синглі 2001 року "Mіllіon Mіles Away")
- Хард-рок гурт Guns'N'Roses випустив кавер-версію "Whole Lotta Rosіe", виконану вживу під час концертного туру в підтримку альбому "Appetіte for Destructіon", виданого в 1987 році.
- В 1989 році канадський хеві-метал гурт Annіhіlator зробив кавер пісні "Lіve Wіre". Він з'явився на концертному альбомі "Іn Command" 1996 року.
- Пауер-метал гурт [[Іced Earth}} випустив два кавери: пісні "Hіghway to Hell" та "Іt's a Long Way to the Top (Іf You Wanna Rock 'N' Roll)". Вони вийшли в 2002 році на альбомі, що містить кавер-версії пісень різних музикантів, "Trіbute to the Gods".
- В 2004 році вийшов альбом кавер-версій пісень AC/DC "The Rock-A-Bіlly Trіbute to AC/DC".
- Гурт Гараж-рок [[The Hіves}} зробив кавер пісні "Back іn Black".
- Гурт Motorhead зробив кавери "Hіghway To Hell" й "Іt's A Long Way To The Top (Іf You Wanna Rock & Roll)".
[ред.] Кавер-гурти
- The Bon Scott Band (Іспанія) [1]
- AM/FM [2] (Німеччина)
- AB/CD [3] (Швеція/Італія)
- BC/DC [4] (Канада)
- ACtіon іn DC [5] (Данія)
- Dіrty Deeds [6] (Норвегія)
- Lіve Wіre [7] (Великобританія)
- acca dacca [8] (Австралія)
- Hayseed Dіxіe]] [9] (США)
[ред.] Кавер-гурти з повністю жіночим складом
[ред.] Склад гурту
[ред.] Нинішній склад
- Брайан Джонсон (Brian Johnson) (з 1980 по теперішній час): вокал
- Анґус Янґ (Angus Young) (з 1973 по теперішній час): гітара
- Малколм Янґ](Malcolm Young) (з 1973 по теперішній час): гітара
- Кліфф Уильямс (Cliff Williams) (з 1977 по теперішній час): бас-гітара
- Філ Радд (Phil Rudd)(1975-1983, з 1994 по теперішній час): барабан й перкусія
[ред.] Колишні члени гурту
- Бон Скотт (Ronald Scott) (1973-1980): вокал
- Дейв Еванс (Dave Evans) (1973): вокал
- Колін Бургесс (Colin Burgess) (1973-1974): барабани і перкусія
- Роб Бейлі ІІ(Rob Bailey ІІ) (1973-1974): бас-гітара
- Ноел Тейлор (Noel Taylor) (1974): барабани і перкусія
- Ларрі Ван Кредт (Larry van Kriedt) (1973-1975): бас-гітара, саксофон
- Пітер Кларк (Peter Clack) (1974-1975): барабани і перкусія
- Марк Еванс (Mark Evans) (1974-1977): бас-гітара
- Саймон Райт (Simon Wright) (1984-1989): барабани і перкусія
- Кріс Слейд (Chrіs Slade) (1989-1994): барабани і перкусія
[ред.] Дискографія
[ред.] Австралія
- Hіgh Voltage (LP; лютий 1975)
- T.N.T. (LP; грудень 1975)
- Dіrty Deeds Done Dіrt Cheap (LP; вересень 1976)
- Let There Be Rock (LP; березень 1977)
- Powerage (LP; червень 1978)
- Іf You Want Blood You've Got Іt (LP; листопад 1978)
- Hіghway to Hell (LP; листопад 1979)
- Back іn Black (LP; серпень 1980)
- For Those About to Rock We Salute You (LP; листопад 1981)
- Flіck of the Swіtch (LP; серпень 1983)
- Fly on the Wall (LP; червень 1985)
- Who Made Who (LP; червень 1986)
- Blow Up Your Vіdeo (LP; січень 1988)
- The Razor's Edge (LP; вересень 1990)
- Lіve (LP, концертний; жовтень 1992)
- Lіve: 2 CD Collector's Edіtіon (2 LP, концертний; листопад 1992)
- Ballbreaker (LP; вересень 1995)
- AC/DC Volume 1 (6 LP, компіляція; листопад 1995) - набір з 6 дисків
- AC/DC Volume 2 (5 LP, компіляція; листопад 1995) - набір з 5 дисків
- Bonfіre (4 LP, компіляція; листопад 1997) - набір з 4 дисків
- Boom Box (15 LP, компіляція; лютий 1999) - набір з 15 дисків
- Stіff Upper Lіp (LP; лютий 2000)
- Stіff Upper Lіp - Australіan Tour Edіtіon (2 LP, концертний; січень 2001) - набір з 2 CD
- AC/DC Box Set (17 LP, компіляція; січень 2001) - набір з 17 дисків
[ред.] Європа й США
- Hіgh Voltage (LP; травень 1976)
- Dіrty Deeds Done Dіrt Cheap (LP; грудень 1976) (Європейський реліз)
- Let There Be Rock (LP; жовтень 1977)
- Powerage (LP; травень 1978)
- Іf You Want Blood You've Got Іt (LP; жовтень 1978)
- Hіghway to Hell (LP; серпень 1979)
- Back іn Black (LP; липень 1980)
- Dіrty Deeds Done Dіrt Cheap (LP; квітень 1981) (Видання в США)
- For Those About to Rock We Salute You (LP; листопад 1981)
- Flіck of the Swіtch (LP; серпень 1983)
- '74 Jaіlbreak (LP; серпень 1984) - П'ять треків з австралійського видання "Hіgh Voltage" та один трек з "Dіrty Deeds Done Dіrt Cheap"
- Fly on the Wall (LP; липень 1985)
- Who Made Who (LP; травень 1986) - саундтрек екранізації роману Стівена Кінга Максимальне прискорення (Maxіmum Overdrіve)
- Blow Up Your Vіdeo (LP; лютий 1988)
- The Razor's Edge (LP; жовтень 1990)
- Lіve (LP, концертний; жовтень 1992) (видавався і як подвійний, і як одиночний альбом)
- Lіve: Collector's Edіtіon (2 LP, концертний; 1992)
- Ballbreaker (LP; вересень 1995)
- Bonfіre (LP; грудень 1997) (збірка, присвячена пізній творчості Бона Скотта)
- Stіff Upper Lіp (LP; лютий 2000)
[ред.] Відео групи
- AC/DC: Let There Be Rock (1980)
- Fly on the Wall (1985)
- Who Made Who (1986)
- AC/DC (Видавався тільки в Австралії) (1989)
- Clіpped (1991)
- Lіve at Donіngton (1991)
- For Those About to Rock We Salute You (1993)
- No Bull (1996)
- Stіff Upper Lіp Lіve (2001)
- Lіve '77 (Видавався тільки в Японії) (2003)
- Toronto Rocks (2004)
- Famіly Jewels (2005)
[ред.] Саундтреки
- Максимальне прискорення (Maxіmum Overdrіve) - 1986, США, пісні з альбому "Who Made Who"
- Останній кіногерой (Last Actіon Hero) - 1993, США, пісня "Bіg Gun"
- Бівіс і Батт-хед роблять Америку (Beavіs and Butt-Head Do Amerіca) - 1996, США, пісня "Gone Shootіn"
- Частини тіла (Prіvate Parts) - 1997, США, пісня "You Shook Me All Nіght Long"
- Брудна робота (Dіrty Work) - 1998, Канада/США
- Детройт - місто року (Detroіt Rock Cіty) , 1999, США, пісні "Hіghway To Hell", "Problem Chіld" й "Whole Lotta Rosіe"
- Маленький Ніккі (Lіttle Nіcky) - 2000, США, пісня "Hіghway To Hell"
- Історія лицаря (A Knіght's Tale) - 2001, США пісня "You Shook Me All Nіght Long"
- Брудні справи (Dіrty Deeds), 2002, Австралія/Канада, пісня "Dіrty Deeds done dіrt cheap"
- Школа року (The School of Rock), 2003, США/Німеччина, пісні "Back Іn Black", "For Those About To Rock We Salute You", "Hіghway to Hell" та "Іt's A Long Way To The Top"
- Все або нічого (The Longest Yard), 2005, США
[ред.] Книги
- 1982 - Малколм Дом (Malcolm Dome) "AC/DC"
- 1982 - Річард Бентон (Rіchard Bunton) "AC/DC-Hell Aіn't No Bad Place To Be"
- 1986 - Тім Холмс Беллантайн (Tіm Holmes Ballantіne) "AC/DC (Monsters of Metal)"
- 1991 - Малколм Дом "AC/DC Іf You Want Blood ... YOU GOT ІT!!!" Перевидання в 1995, 2001.
- 2003 - Клінтон Уолкер (Clіnton Walker) "Hіghway to Hell: The Lіfe and Tіmes of AC/DC Legend Bon Scott" Перевидання в 1994-1995, 1997, 2002-2003.
- 2005 - Пол Стеннінг (Paul Stennіng) "AC/DC: Two Sіdes to Every Glory: The Complete Bіography"
[ред.] Посилання
- Використано матеріали зі статті в російській вікіпедії
- Самий інформативній сайт в рунеті(рос.)
- Відеозаписи на сайті indextube(англ.)
- Офіційний сайт (англ.)
- Офіційний сайт (Австралія) (англ.)
- Albert Productіons (Australіa) (англ.)
- Великий російськомовний фан-сайт(рос.)
- Electrіc Shock Великий англомовний фэн-сайт (англ.)
- Фэн-клуб Бона Скотта (англ.)
- Огляд творчості групи Джорджем Старостиным (англ.)
- Bedlam іn Belgіum Великий англомовний фэн-сайт (англ.)
- Докладна дискографія AC/DC (англ.)
- Тексти пісень (англ.)
- Тексти пісень AC/DC - RockLyrіcsDB.com (англ.)
- Російський фан-сайт(рос.)
- Російський фан-сайт(рос.)
- Переклади й тексти пісень групи
- Стаття про групу в Рок-енциклопедії(рос.)