Фтор

**Періодична система елементів**
H																	He
Li	Be											B	C	N	O	F	Ne
Na	Mg											Al	Si	P	S	Cl	Ar
K	Ca	Sc	Ti	V	Cr	Mn	Fe	Co	Ni	Cu	Zn	Ga	Ge	As	Se	Br	Kr
Rb	Sr	Y	Zr	Nb	Mo	Tc	Ru	Rh	Pd	Ag	Cd	In	Sn	Sb	Te	I	Xe
Cs	Ba	*	Hf	Ta	W	Re	Os	Ir	Pt	Au	Hg	Tl	Pb	Bi	Po	At	Rn
Fr	Ra	**	Rf	Db	Sg	Bh	Hs	Mt	Ds	Rg	Uub	Uut	Uuq	Uup	Uuh	Uus	Uuo

	*	La	Ce	Pr	Nd	Pm	Sm	Eu	Gd	Tb	Dy	Ho	Er	Tm	Yb	Lu
	**	Ac	Th	Pa	U	Np	Pu	Am	Cm	Bk	Cf	Es	Fm	Md	No	Lr

Зміст

1 Історія
2 Походження назви
3 Отримання
4 Зберігання
5 Застосування
6 Біологічна роль
7 Дивись також

[ред.] Історія

[ред.] Походження назви

Назва «фтор» (від грец. φθόρος — руйнування), запропонована Андре Ампером в 1810 році, використовується лише в східно-слов'янських мовах; в багатьох країнах прийнято назву «флюор» від латинського fluere — «текти», по властивості сполуки фтора, флюориту (CaF₂), знижувати температуру плавлення руди й збільшувати текучість розплаву.

[ред.] Отримання

Джерелом для виробництва фтору служить фтористий водень HF, що виходить в основному або при дії сірчаної кислоти H₂SO₄ на флюорит CaF₂, або при переробці апатитів і фосфоритів.

Виробництво фтору здійснюється електролізом розплаву кислого флюориту калію КF•3НF, який утворюється при насиченні розплаву КF•3НF фтористим воднем до вмісту 40-41 % HF.

[ред.] Зберігання

Фтор зберігають в газоподібному стані (під тиском) і в рідкому вигляді (при охолоджуванні рідким азотом) в апаратах з нікелю і сплавів на його основі (монель-метал), з міді, алюмінію і його сплавів, латуні, неіржавіючої сталі.

[ред.] Застосування

Газоподібний фтор служить для фторування UF₄ в UF₆, вживаного для розділення ізотопів урана, а також для отримання трьохфтористого хлору ClF₃ (фторуючий агент і могутній окислювач ракетного палива), шестифтористої сірки SF₆ (газоподібний ізолятор в електротехнічній промисловості), флюоритів металів (наприклад, W і V).

Рідкий фтор, і рідкий оксид фтору (він ефективніша) використовують в якості окислителя ракетного палива. Те саме відноситься до вироблюваних — тетрафторгидразину і трьохфтористого азоту (причому останній дозволяє при спалюванні в його атмосфері різних палив отримувати дуже високі температури).