Шахи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Типовий шаховий набір і годинник

Шахи, старовинна індійська гра, що має давню історію. Одна з найросповсюдженіших спортивних ігор сучасності. Поєднує в собі елементи мистецтва (уяви), науки (логічноточний розрахунок) і спорту. Шахи мають виховне значення: сприяють розвитку концентрації уваги, вміння долати труднощі та планування власних дій, логічно мислити. Оскільки у грі в шахи виявляються особливості людської особистості, вони використовуються у якості моделі наукових досліджень в психології та педагогіці. Також використовуються для моделювання систем штучного інтелекту.

Зліва направо: білий король, чорні тура і ферзь, білий пішак, чорний кінь і білий слон

[ред.] Правила шахів

Окрема стаття: Правила шахів

Розміщення фігур перед початком партії.

[ред.] Загальні положення

Гра у шахи ведеться двома гравцями за дошкою, що має 64 клітини чорного та білого кольору, фігурами білого та чорного кольорів. Шахова дошка зазвичай називається шахівниця. Шахівниця розміщується таким чином, що її перша горизонталь знаходиться біля гравця, що грає білими. Кожен з гравців має 16 шахових фігур: вісім пішаків, дві тури, два коня, два слона, королева та король. Гравці роблять ходи по черзі, один за одним. Під час кожного ходу гравець може перемістити лише одну фігуру. Виключенням є рокірування - спільний хід турою та королем. Гру розпочинає той з гравців, що грає фігурами білого кольору. При переміщенні своєї фігури на клітину зайняту фігурою суперника фігура суперника знімається з дошки. Такий хід називають взяття.

[ред.] Правила пересування фігур

Пішак - пересувається лише вперед по вертикалі. Перший хід пішак, білий з другої, а чорний з сьомої горизонталі, може зробити одразу на дві клітини, перестрибнувши через другу, або шосту горизонталь. З усіх інших горизонталей пішак може пересуватися лише на одну клітину вперед. Крім цього пішак може взяти будь-яку фігуру супротивника що знаходиться попереду нього на відстані однієї клітини по діагоналі. Якщо білий пішак досягнув восьмої горизонталі, або чорний - першої то він може перетворитися у будь-яку фігуру окрім короля тогож кольору що й пішак.
Тура - пересувається на будь-яку кількість клітин по вертикалі, або горизонталі
Кінь - єдина фігура у грі, яка може перестрибувати через інші фігури - свої та суперника. Хід конем схожий на літеру "Г". Кінь пересувається на одну клітину по вертикалі та дві по горизонталі, або навпаки - на дві по вертикалі, та одну по горизонталі у будь якому напрямку.
Слон - пересувається на будь-яку кількість клітин по діагоналі.
Король - пересувається на одну клітину по вертикалі, горизонталі або діагоналі.
Ферзь - пересувається на будь-яку кількість клітин по вертикалі, горизонталі або діагоналі.

[ред.] Додаткові правила та виключення при виконанні ходів

Не дозволяється робити хід, після якого король гравця, що ходив, опиняється під атакою фігур суперника.
Не можна робити хід на клітину, що зайнята власною фігурою.
Фігури не можуть перестрибувати через власні фігури та фігури суперника(єдине виключення - кінь).
Спеціальний хід рокірування виконується королем та турою. Цей хід можливий за виконання двох умов: король та тура до цього жодного разу не ходили, король та тура після виконання рокірування не повинні знаходитися під атакою фігур суперника. Рокірування виконується наступним чином: король пересувається по горизонталі на дві клітини. Тура після цього встановлюється на клітину через яку перестрибнув король під час пересування.
Взяття на проході - правило згідно якого якщо пішак робить хід на дві клітини та при цьому перестрибує через клітину, яку атакує пішак супротивника, він може бути вбитий пішаком супротивника. При цьому пішак супротивника пересувається на клітину, через яку перестрибнув пішак.

[ред.] Деякі шахові терміни

Окрема стаття: Шахові терміни
Шах - становище під час якого король того гравця, чия черга робити хід знаходиться під атакою фігур суперника.
Мат - шах, від якого не має захисту. Гравець, який поставив мат королю суперника виграє партію.
Пат - становище, коли жодна з фігур того гравця, чия черга робити хід не може зробити хід дозволений правилами. Після встановлення на шахівниці пату партія оголошується нічиєю.

[ред.] Перемога, нічія

Партія оголошується виграною одним з суперників якщо:

Оголошено мат королю суперника.
Суперник визнав себе переможеним.
У разі закінчення часу на годиннику суперника, та за наявності у переможця достатнього матеріалу для оголошення супернику мату при найнекваліфікованій грі суперника.

Партія оголошується нічією якщо:

На шахівниці виникле патове становище.
За взаємною згодою гравців.
Закінчився час на годиннику одного з гравців, при цьому у його суперника не має достатнього матеріалу для оголошення супернику мату при найнекваліфікованій грі суперника.

[ред.] Змагання з шахів

Окрема стаття: Системи шахових змаганнь

Змагання з шахів поділяються на два типи:

Турніри
Матчі

Шаховий турнір – форма проведення змагань за кількості учасників більше двох, у якому кожен з учасників грає з іншими у порядку, що встановлюється таблицею ігор (при коловій системі), або вибірково з групою учасників (олімпійська система, схевенингенська система, швейцарська система). Шаховий турнір по коловій системі за обмеженої кількості учасників може проводитися у декілька кіл. У цьому випадку змагання називають матч-турніром.

Матч – шахове змагання, між двома суперниками або командами. Особистий (індивідуальний) матч проводиться на більшість перемог з визначеної кількості партій, або до визначеної кількості перемог.

[ред.] Історія шахів

[ред.] Від прадавніх часів до Стейніца

Стародавнє походження шахів не викликає сумнівів. Ігри з фішками на дошці були відомі ще у 3-му-4-му ст. до н. е. У перші п'ятсот років нової ери у Індії, за думкою багатьох істориків з'явилась найдавшіша форма шахів - військова гра чатуранґа. Грали у чатуранґу четверо гравців. Хоча й чатуранґа була складною грою, що вимагала точного розрахунку, пересування фігур у ній визначалося кидком гральної кості.

На наступному етапі розвитку гра для чотирьох перетворилася у гру для двох суперників, виграш у якій вже досягався не киданням кості, а розумом. Нова гра для двох двох суперників отримала назву шатрандж. У 8-9 ст. шатрандж отримав широке росповсюдження у Арабському Халіфаті. Під час арабського періоду розвитку шахів відбувся винахід шахової нотації - способу запису партій. З'явилась велика кількість літератури з теорії дебютів, стратегії, тактики, аналізи різних типів ендшпілю. До країн західної Європи шахи потрапили не раніше 11 ст. Саме на цей час припадає перша згадка про шахи у літературі («Каталонський заповіт», 1010). Але гра, напевно, була відома й на 1-2 ст. раніше, про що свідчать знахідки шахових фігур, датовані 9-м ст. Західна Європа ймовірніше за все навчилися грі в шахи від арабів Іберійського півострову, але можливе також проникнення шахів через Аквітанію, Прованс, а також південь Апениньского півострову. У Скандинавії та на Британських островах шахи розповсюджували вікинги, про що свідчить знахідка кількох комплектів шахових фігур на о. Льюіс, що датовані 1200 р.

Спочатку католицька церква вважала шахи азартною грою, та спробувала заборонити їх, але вже у 1400 році усі заборони було знято. З 11-12 ст. шахи вважались одним з найросповсюджених розваг феодальної знаті. Шахи навіть увійшли до програми лицарського виховання. Шахи згадуються у низці відомих літературних творів того часу («Пісня про Роланда», «Трістан та Ізольда», «Роман про Розу» та ін.). Потрапивши до Європи шахи зазнали деяких змін, а саме шахівниця стала двоколірною (до цього усі клітини шахівниці були білого кольору). Вперше така шахівниця згадується вже у 11 ст. У другій половині 15 ст. у Західній Європі з метою прискорення темпу гри слон та короліва стали набагато сильнішими. Також було остаточно затверджено право ходу пішаком з початкової позиції на дві клітини.

Саме у Європі вперше з'явилися видатні шахісти, що вважалися кращими гравцями світу свого часу.

Некороновані чемпіони світу

Франсуа Андре Данікан Філідор (1726 - 1795).
Луі Шарль Мае де Лабурдонне (1795 - 1840)
Ґовард Стаунтон (1810 - 1874)
Адольф Андерсен (1818 - 1879)
Пауль Морфі (1837 - 1884)

[ред.] Від Стейніца до Ботвінніка

У 1886 році відбувся перший офіційний матч за звання чемпіона світу з шахів. У цьому матчі Вільґельм Стейніц переміг Іоґана Цукерторта з рахунком +10-5=5. Матч проходив у трьох американських містах (Нью-Йорк, Сент-Луіс, Новий Орлеан). Стейніц тричі захищав свій титул у матчах проти:

Михайла Чігоріна (Гавана, 1889) +10-6=1
Іоґана Ґунсберга (Нью-Йорк, 1890/1891) +6-4=9
Михайла Чігоріна (Гавана, 1892) +10-6=1

У 1894 році Стейніц програв двобій за шахову корону німцю Еммануїлу Ласкеру з рахунком +10-5=4 на користь Ласкера. Ласкер шість разів захищав свій титул у матчах проти:

Вільґельма Стейніца (Москва, 1896/1897) +10-2=5
Маршалл Френк (США, 1907) +8-0=7
Зіґберта Тарраша (Німеччина, 1908) +8-3=5
Давіда Яновського (Паріж, 1909) +7-1=5
Карла Шлехтера (Відень-Берлін, 1910) +8-0=3
Давіда Яновського (Берлін, 1910) +8-0=3

У 1921 році у Гавані Ласкер зазнав поразки у матчі проти кубинця Хосе Рауля Капабланки з рахунком +4-0=10 на користь Капабланки. У 1927 році Капабланка поступився титулом чемпіона росіянину Олександру Альохіну, програвши матч у Буенос-Айресі з рахунком +6-3=10 на користь Альохіна. Олександр Альохін двічі захищав титул у двобоях проти Юхима Боголюбова:

Боголюбов Юхим (Німеччина-Нідерланди, 1929) +11-5=9
Боголюбов Юхим (Німеччина, 1934) +8-3=13

У 1935 році Альохін програв матч проти голандця Макса Ейве. Матч відбувся у Нідерландах та завершився з рахунком +9-8=15 на користь Ейве. За два роки у 1937 році Альохін повернув собі титул чемпіона світу вигравши матч-реванш. Матч-реванш проходив у Нідерландах та завершився з рахунком +10-4=11 на користь Альохіна.

Альохін дав принципову згоду на матч проти чемпіона СРСР - Михайла Ботвінніка, але у 24 березня 1946 р. Олександр Альохін помер.

[ред.] Радянська геґемонія

Після смерті Олександра Альохіна у 1946 році шаховий світ вперше залишився без чемпіона. Згідно рішення 18-го конгресу ФІДЕ (Гаага, 1947), у зв’язку з необхідністю виявлення нового чемпіона світу, було організовано матч-турнір серед 5 найсильніших на той час гросмейстерів. Турнір відбувся у 1948 році. У ньому брали участь: М. Ботвіннік, П. Керес, В. Смислов (усі - СРСР), С. Решевський (США), екс-чемпіон світу М. Ейве (Нідерланди). Від участі у турнірі відмовився Р. Файн (США). Турнір проходив у за круговою системою у 5 кругів. Перші два круги відбулися у Гаазі, останні 3 круги у Москві. За результатами матч-турніру чемпіоном світу став М. Ботвіннік, що випередив найближчого переслідувача на 3 очки.

Після цього М. Ботвіннік двічі захищав свій титул у матчах против:

Д. Бронштейна (Москва, 1951) +5-5=14
В. Смислова (Москва, 1954) +7-7=10

У 1957 році М. Ботвіннік програв двобій за шахову корону В. Смислову з рахунком +6-3=13 на користь Смислова. Але за рік повернув собі корону вигравши матч-реванш з рахунком +7-5=11 на свою користь.

У 1960 році М. Ботвіннік програв двобій за шахову корону М. Талю з рахунком +6-2=13 на користь Таля. Але за рік повернув собі корону вигравши матч-реванш з рахунком +10-5=6 на свою користь.

У 1963 році М. Ботвіннік програв двобій за шахову корону Т. Петросяну з рахуноком +5-2=15 на користь Петросяна. Петросян один раз відстояв свій титул у двобої проти:

Б. Спаського (Москва, 1969) +4-3=17

У 1969 році Т. Петросян програв двобій за шахову корону Б. Спаському з рахуноком +6-4=13 на користь Спаського.

У 1972 році Б. Спаський програв двобій за шахову корону американцю Р. Фішеру з рахуноком +7-3=1 на користь Фішера.

У 1975 році Фішер відмовився грати матч з офіційним претендентом та був позбавлений свого тітула. Шахова корона перейшла до претендента - А. Карпова.

А. Карпов тричі захищав свій титул у матчах проти:

В. Корчного (Багіо, 1978) +6-5=21
В. Корчного (Мерано, 1981) +6-2=10
Г. Каспарова (Москва, 1984-1985) +5-3=40 (матч було перервано рішенням ФІДЕ)

У 1985 році А. Карпов поступився своїм титулом програвши матч Г. Каспарову з рахунком +5-3=16 на користь Каспарова

Г. Каспаров чотири рази захищав свій титул:

А. Карпов (Москва, 1985) +5-3=16
А. Карпов (Лондон-Ленінград, 1986) +5-4=15
А. Карпов (Севілья, 1987) +4-4=16
А. Карпов (Нью-Йорк-Ліон) +4-3=17

[ред.] Шахи після розпаду СРСР

Це незавершена стаття про спорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[ред.] Шахи та Україна

Окрема стаття: Шахи та Україна

В Україні шахи відомі з 10 — 11 ст., куди були принесені з батьківщини шахової гри, Персії. Знайдено шахові фігури в археологічних розкопах Вишгороду, Києва, Турова, в Чорній Могилі біля Чернігова. В усній словесності, зокрема билинах, згадується, що шахи були популярні за часів Київської Русі. Пізніше довго не зустрічаються згадки про шахи в Україні, бо в Московії довгий час вони були заборонені Православною Церквою; проте розвиток їх у Польщі (поема Я. Кохановського «Szachy», 1564) імовірно не лишився без впливу на вищу верству в Україні. Відомо, що за Гетьманщини шахістом був митрополит Т. Яновський, а меценатом шахівого мистецтва гетьман К. Розумовський. З європеїзацією Росії шахи поширилися і в Росії (перший російський підручник гри в шахи І. Бутрімова з'явився 1821). У розвитку шахів в Росії відіграли роль українці: М. Безкровний (1840–1897) з Одеси, котрий був багаторазовим чемпіоном паризького клубу «Cafe de la Regence», став співзасновником Петербурзького шахового клубу; інший українець Д. Коленко сприяв діяльності Петербурзького шахового зібрання (засноване 1901). Цей клуб здійснив четвертий російський чемпіонат шахів; третій чемпіонат відбувся в Києві (1902); перший в Україні клуб постав у Харкові (1881), згодом постали клуби у Києві, Одесі й інших містах. 1909 відбувся в Одесі Південно-російський шаховий чемпіонат, що був першим чемпіонатом України; переможцем вийшов Б. Верлинський, на друге місце вийшов Ю. Боголюбов.

[ред.] Література

Коган М., «Очерки по истории шахмат в СССР.» М. — П. 1938;
Липницький І., «Ратнер Б. Вибрані партії шахістів України.» К. 1952;
Зелепухін М., «Шахова композиція на Україні.» К. 1957;
Richards D., «Soviet Chess.» Оксфорд 1965;
Георгієв Т., Бондаренко П. «Шаховий етюд на Україні.» К. 1966;
Сєменко Ю., «Шахи в Україні.» Мюнхен 1980;
Лазарєв Ю., «Творчість шахістів України.» К. 1982;
Корчной В., «Про шахи в Україні Ю. Семенка.» В ж. «Нові Дні», чч. 400–401–402. Торонто 1983.
Пак. В., «Шахматы в шахтерском крае», Донецк, издательство "Донеччина", 2001 г. - 384 с.
Туров Б. И. «Жемчужины шахматного творчества», М.: Физкультура и спорт, 1991, - 320 с.
Шахматы: Энциклопедический словарь//Гл. ред. А. Е. Карпов. - М.:Сов.энциклопедия, 1990. - 621 с.

[ред.] Джерела інформації

Енциклопедія українознавства

[ред.] Дивіться також

[ред.] Ресурси інтернет

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!