Пангея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Карта Пангеї

Пангея (від грец. γη gê «Земля» та грец. παν pan «все», буквально вся Земля) Альфредом Веґенером надконтиненту, який об'єднав у собі майже весь суходіл. Пангея існувала наприкінці Кам'яновугільного періоду та на початку Юрського періоду.

[ред.] Формування

Надконтинент Пангея сформувався в результаті зіткнення континента Протогондвани та Лаврусії, які зіткнулися на початку Кам'яновугільного періоду, закривши Серединний океан та піднявши гігантські гірські пасма, що мають назву Герцинських — Апалачі Силезького масиву. У ту ж епоху Сибірський кратон та Казахстанія стикнулися з Лаврусією, закривши таким чином Уральський океан та піднявши Уральські гори. У кінці Пермського періоду формування Пангеї завершилося. Обширний океан, що оточував Пангею називають Панталасса (це пращур Тихого океану), а інший океан, що був розташований на сході, у вигині Пангеї, називають Тетіс (океан). Формування надконтинента мало важливі наслідки на життя на планеті: довжина берегів, а відповідно й площа прибережних вод, у яких живуть більшість видів морських тварин, значно скоротилася. Це призвело до вимирання великої кількості морської фауни. На суходолі ж, віддалення від моря земель центральної Пангеї (сучасні Північна Америка, Південна Америка, Африка) спричинило різке зниження кількості опадів у цих регіонах, а отже й розширення у кілька десятків разів засушливої пустинної зони.

[ред.] Географія Пангеї у Пермському періоді

Після формування у Пермському періоді Пангеї, майже всі існуючі землі увійшли до її складу. Окремо від неї залишились лише платформа Янцзи (Серединний Китай), частина Індокитаю та Кімерійська земля, які були розташовані в океані Тетіс. Пангея мала форму літери «С», центр якої перебував на екваторі. На широті екватора Пангея була перегорожена широким гірським пасмом, що простяглося зі сходу на захід, яке називають Герцинські гори. Уся центральна частина від 40° південної широти до 40° північної широти була вкрита пустелями. Ця пустельна частина відповідає сучасним Північній Америці, Південній Америці, Африці та Європі. Північна Європа (область Північного моря) була вкрита мілким дуже солоним внутрішнім морем, яке періодично відновлювало зв'язок з океаном. Європа була відділена від Сибіру вузьким неглибоким морем, яке сполучало Панталасу на півночі з Тетісом на півдні. З сибірського боку це море було обмежене Уральскими горами. У Сибіру, в Антарктиці та в Індії панував помірний клімат.

[ред.] Розщеплення

Розщеплення Пангеї (від Тріасового періоду до сучасного стану)

Пангея почала дробитися наприкінці Тріасового періоду (~200 мільйонів років тому) по рифту, який відділяв Північну Америку від Африки. Рифт був схожий на сучасний рифт долини річки Йордан та Мертвого моря, оскільки він був розташований у таких самих пустельних умовах тропічної широти. На тому місці було знайдено відклади евапоритів. Рифт відкрив північну частину сучасного Атлантичного океану та відокремив північ Пангеї від її півдня. Це призвело до появи двох нових континентів - Гондвани та Лавразії. Відкриття океану принесло вологість та опади у засушливі райони пустель.

[ред.] Наслідки

З точки зору клімату, існування кількох континентів сприяє океанським течіям та взаємодії між морським та материковим середовищами. Це, у свою чергу, приносить опади та збільшує у декілька разів шанси розвитку нових видів - таких, наприклад, як сумчастих, які розвилися в Австралії та у Південній Америці, що були відокремлені від інших континентів.