Карл І Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Карл І Великий (нім. Karl der Große, лат. Carolus Magnus, франц. Charlemagne, 2 квітня 747 р. — 28 січня 814 р., Ахен) — король франків (768-814), король Ломбардії (лангобардів) (з 774 р.), імператор Римської імперії (800-814).

На кайзерський престол був коронованим 25-грудня 800 року Папою Левом III у Римі. Призвище "Великий" здобув ще за життя.

Син Пепіна Короткого, брат Берти, матері Роланда, король франків, з 768 року разом з братом Карломаном, а після його смерті (771) - одноосібно. Серією вдалих війн зміцнив і надзвичайно розширив державу Франків, оволодівши більшою частиною території сучасної Західної Європи. Засновник династії Каролінгів, шанований у Франції та Німеччині як засновник національної монаршої династії. Сузір'я Великий Віз німецькою мовою носить назву "Карлів Віз" (Karlswagen).

На прохання папи Адріана (Гадріана) І у 774 році вторгнувся в Італію і скинув короля лангобардів Дезідерія, після чого підтвердив дарунок батьком Піпіном ІІІ Папської області і взяв під свій захист церковну державу.

У 788 році захопив Баварію і для безпеки держави заснував кілька пограничних марок.

Після успішної боротьби з арабами заснував Іспанську марку від Піренеїв до ріки Ебро.

Довгих 30 років на східних кордонах вів боротьбу із саксами, йому коштувало 18 переможних битв, поки зумів взяти їх під свою владу.

25 грудня 800 року в Римі Карла було короновано Папою Римським Левом ІІІ на імператора.

Поширював християнство, проводив адміністративні і військові реформи, сприяв торгівлі, зародженню європейської науки, мистецтву і літературі, збираючи до своєї столиці, міста Аахен, вчених із цілої Європи.

Його авторитет сягав далеко за межі його держави. Щоб запобігти боротьбі за владу між нащадками, не дозволяв дочкам вступати в законний шлюб. Йому наслідував єдиний син Людовик Благочестивий (778-840) .

Карла Великого поховано у кафедральному соборі Аахену.

Слов'янське слово король (kral - чеською, król - польською) походить від його імені.

Імператори Священної Римської імперії 800—1806

800 814 840 843 855 875 877 881 887 891    Карл I Великий Людовик I Благочестивий  —  Лотар I Людовик II Карл II Лисий  —  Карл III Товстий  —

891 894 896 899 901 905 915 924 962 973 983    Гі Сполетський Ламберт Арнульф Каринтійський  —  Людовик III Сліпий  —  Беренґар I  —  Оттон I Великий Оттон II Рудий

983 996 1002 1014 1024 1027 1039 1046 1056 1084 1105 1111 1125 1133 1137 1155     —  Оттон III  —  Генріх II Святий  —  Конрад II  —  Генріх III  —  Генріх IV  —  Генріх V  —  Лотар II  —

1155 1190 1197 1209 1215 1220 1250 1312 1313 1328 1347 1355 1378 1410    Фрідріх I Барбаросса Генріх VI  —  Оттон IV  —  Фрідріх II  —  Генріх VII  —  Людовик IV Баварський  —  Карл IV  —

1410 1437 1452 1493 1508 1519 1530 1556 1564 1576 1612 1619 1637    Сигізмунд  —  Фрідріх III  —  Максиміліан I  —  Карл V Фердинанд I Максиміліан II Рудольф II Матвій Фердинанд II

1637 1657 1705 1711 1740 1742 1745 1765 1790 1792 1806    Фердинанд III Леопольд I Йосип I Карл VI  —  Карл VII Альбрехт Франц I Йосип II Леопольд II Франц ІІ

Каролінґи — Саксонська династія — Салічна династія — Штауфени — Віттельсбахи — Габсбурґи