Афганістан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Афганістан
افغانستان

Національний девіз:немає
Офіційна мова	Пушту,Дарі
Столиця	Кабул
Президент	Хамід Карзай
Прем'єр-міністри	Ахмед Зія Массад Карім Халілі
Територія — Всього — % води	(40 у світі) 647,500 км² непомітний %
Населення (2006 прибл.)	(38 у світі) 31,056,997
Густота	43 км²(43 у світі)
Незалежність — Дата	(від Великій Британії) 19 серпня 1919
ВВП Всього На одиницю	(2006 приблизно) $31.9 млрд.(91 у світі)) $1,310 (162 у св.)
Валюта	Афгані(AFN)
Часовий пояс	UTC+4:30
Національний гімн	«ازاد خاک اریا» (Фортеця Ісламу,Серце Азії)
Інтернет-домен	.af
Тел. код	93

Афганістан (від Upa-Ghana-Stan на санскриті «земля об'єднаних племен»), країна на півдні центральної Азії, що межує з Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном на півночі, з Іраном на заході та Пакистаном на півдні і сході. Площа 652090 кв. км, столиця Кабул, гори в центрі і на північному сході, рівнина на півночі і південному-заході, глава держави Бурхануддін Раббані з 1992, політична система — тимчасова військова республіка; експорт — сушені і свіжі фрукти, рідкі мінерали, природний газ, шкурки каракулю, одяг; населення 1559000 (1989) (більш 5 млн. стали біженцями з 1979); державна мова пушту; повну незалежність держава одержала після третьої війни з Англією в 1919. Конституційна монархія встановлена в 1963, скинута в 1973. Договір про дружбу і співробітництво з СРСР підписаний у 1978. Почалися реформи, яким протидіяла консервативна ісламська опозиції. Військовий опір моджахедів привзвів до введення радянських військ в 1979. Війська частково були виведені в 1986, повністюв 1989, однак громадянська війна між урядом і моджахедами цим не зупинилася. Президент Наджибулла прийняв мирний план ООН, але цей план був відкинутий моджахедами. Наджибулла склав повноваження 16 квітня 1992, коли Кабул був оточений моджахедами. Після захоплення Кабулу групами моджахедів 25 квітня 1992 у столиці почалися безладдя. Мирна угода, підписана Раббані і лідером моджахедів Гілбуддіном Хекматіяром у 1993.

Зміст 1 Географія 2 Проблеми навколишнього середовища 3 Історія 4 Економіка 5 Етнічний поділ та мови 6 Державний устрій 7 Природа 8 Населення 9 Історія 10 Господарство 11 Освіта 12 Медико-санітарний стан 13 Література 14 Архітектура 15 Образотворче мистецтво 16 Література 17 Джерела

[ред.] Географія

Афганістан знаходиться на півдні центральної Aзiї на південному сході Іранського нагір'я.Понад 50 відсотків території країни на височині. Має гори в центрі і на північному сході, рівнина на півночі і південному заході. Найвишча точка-у центральній частині Гіндукуш (Ношак, 7485 м), на півдні-долини з пустелями Марґо та Реґістан; клімат сухий та дуже сухий субтропічний; степи й пустелі.Межує з Таджикистаном, Туркменістан,Узбекистаном на півночі, з Іраном на заході та Пакистаном на півдні і сході. Площа 652090 кв. км, столиця Кабул.

[ред.] Проблеми навколишнього середовища

Країна має отмежені водні ресурси, запаси питної води неадекватно розповсюджені. Занадто великі території лісів вирубуються задля опалення та будівництва, надмірне використання терену як пасовисько призводить до спустошення ґрунту. Все більші території підпадають під пустелі; забруднення повітря та води, деградація ґрунтів,-все це є сучасні проблеми навколишнього середовища у Афганістані.

[ред.] Історія

Див. Історія Афганістану.

[ред.] Економіка

Основа економіки — традиційне сільське господарство — кочовий випас овець, кіз, верблюдів, вирощування пшениці, бавовни, фруктів; та ремесла (килими, вироби з шкіри). Після заміни керівництва країни, Талібану, у 2001 році,Афганістан отримав більш ніж $ 8 млрд.як міжнародна допомога, що сприятливо діє на відновлення економіки країни. За останні роки помітний зріст зайнятості у сфері обслуги і торгівлі.

Незважаючи на економічний прогрес в останні роки,Афганістан залишажться бідною, та дуже залежною від міжнародної допомоги, сільського господарства, та торгівлі з сусідами країною.

Зайнятість населення на 2004 рік росподілена так-Сільське господарство 80 %, Промисловість 10 %, Сфера обслуги 10 %.

Поширення культивування маку, зріст продажу опіуму може становить понад одну треть державного прибутку.

Відсоток бізробітних у 2005 році становив 40 % працездатнього населення. Відсоток інфляції у 2005 році — понад 16 %.

Сільськогосподарська продукція: опіум, пшениця, фрукти, горіхи; шерсть, баранина, овчина, смушок.

Промисловість: невеличке текстильне виробництво, мило, меблі, взуття, добрива, цемент; вручну зроблені килими; природний газ, вугілля, мідь.

Експортні речі: опіум, фрукти, горіхи, вручну зроблені килими, шерсть, бавовна, коштовний та полу-коштовний камінь, тощо.

Партнери в експорті у 2004 році постали Пакистан 24 %, Індія 21.3 %, США 12.4 %, Німеччина 5.5 %.

Імпортні товари у 2004 році: споживчі товари, харчові товари, текстильні товари, продукція з нафти.

Партнери у 2004 році в імпорті: Пакистан 25.5 %, США 8.7 %, Індія 8.5 %, Німеччина 6.5 %, Туркменістан 5.3 %, Кенія 4.7 %, Південна Корея 4.2 %, Росія 4.2 %.

Натуральні ресурси: природний газ, нафта, вугілля, мідь, тальк, свинець, цинк, залізна руда, сіль, коштовний та полу-коштовний камінь, тощо.

Пошкодження економіці країни задають землетруси в гірних районах Гіндукуш,повні та посухи.

[ред.] Етнічний поділ та мови

Афганістан — багатонаціональна країна,її населяють пуштуни(афґанці) 42 %, таджики 27 %, газари 9 %, узбеки 9 %, аймаки 4 %, туркмени 3 %, балохи 2 %, інші 4 %. Мови:Афгано-Персидська або Дарі 50 % та Пашту 35 %, є офіційними, Тюрські мови, головним чином Узбекська та Туркменська 11 %, 30 другорядніх мов 4 %.

---

УРЕ

АФГАНІСТАН — держава в пд.-зх. частині Азії. Межує з СРСР, КНР, Індією, Пакистаном та Іраном. Пл. 650 тис. км2 (за даними ООН). Кількість населення визначається в 13 млн. чол. (переписів не було). Столиця — м. Кабул. В адм. відношенні територія А. поділяється на 7 провінцій і 6 областей.

[ред.] Державний устрій

За конституцією 1931 А. (Висока Афганська Держава) — спадкова конституційна монархія. Глава держави — король (падишах) затверджує законопроекти, прийняті парламентом, призначає прем'єр-міністра і міністрів, командує збройними силами, укладає міжн. договори та ін. Для розв'язання найважливіших державних питань падишах скликає Збори племінних вождів та інших знатних осіб — Лойя джирга (Велика джирга), яка не передбачена конституцією. Парламент А. складається з 2 палат: Національної ради, що обирається населенням на 3 роки, і Палати нотаблів (сенат), члени якої призначаються падишахом довічно. Парламент має право законодавчої ініціативи. Виконавча влада належить урядові (Раді міністрів), членом якого може бути тільки мусульманин. Уряд несе відповідальність перед падишахом. В провінціях і областях влада здійснюється намісниками і губернаторами. За виборчою системою А. жінки позбавлені права голосу, а для чоловіків встановлено ценз осілості (1 рік).

[ред.] Природа

Високі гори та плоскогір'я займають майже 80% території А. Північно-східну частину країни перетинає Гіндукуш — одна з найбільших гірських систем світу (висотою понад 7000 м). У зх. районах А. простягаються хребти Паропамізу (до 4231 м). Між ними і Гіндукушем — складна система Середньо-Афганських гір (до 5143 м). На Сх. і Пд. Сх. — Сулейманові гори. Між відрогами Гіндукушу і Сулеймановими горами розташоване широке Газні-Кандагарське плоскогір'я (понад 2000 м). Рівнини (бл. 20% території А.) займають гол. чин. пд.-зх. і крайні пн. райони А. На пд.-зх. рівнинах— пустелі: Регістан (піщана), Дашті-Маркох (переважно глиняста). Надра А. багаті на корисні копалини, але багато родовищ ще не досліджено. Виявлено поклади нафти, кам. вугілля, заліз. руд, кольорових металів, графіту, сірки, дорогоцінного каміння та ін. Клімат більшості районів А. різко континентальний, сухий, з великим коливанням річ них і добових т-р. У горах бувають суворі зими, коли сніг тримається 7—8 міс. Літо в горах прохолодне. На рівнинах зима м'яка, літо жарке. Пересічні т-ри січня від 0 до +5°, липня від +25 до +30°. Опадів випадає мало: в більшій частині А. пересічна річна кількість — 350 мм\ на Сх., в горах,— бл. 800 мм) в пустелях — менше 100 мм. Багато рік влітку пересихає. Найважливіші ріки: Аму-Дар'я (протікає на кордоні з СРСР і у верхній течії має назву Пяндж), Мургаб, Геріруд, Гільменд, Кабул. Грунти — на рівнинах переважно сіроземи з солончаками, на посушливих гірських схилах — бурі і світлокаштанові, на зволожених — чорнозе-мовидні. У рослинному покриві переважають пустельні і степові компоненти; на рівнинах і в нижньому поясі гір — полин, курай, саксаул та ін. Ліси є лише в горах сх. районів: до вис. 2500 м — широколистяні (переважно вічнозелений дуб), вище — хвойні (гімалайська сосна, кедр, смерека, ялина). Вище 4000 м — альпійські луки. Тваринний світ А. дуже різноманітний. В горах — дикі кози, барани (архари), дикі кабани та ін. На рівнинах — джейрани, сайгаки, дикі осли. З хижаків—вовки, шакали, гієни; в горах — ведмеді, снігові барси. Багато гризунів. Поширені плазуни. З комах великої шкоди завдає сарана; в боротьбі з нею А. одержує допомогу від Рад. Союзу.

[ред.] Населення

А. — багатонаціональна держава. Крім афганців (6600 тис. чол.), найчис-леннішої народності, що населяє переважно пд. частину країни, в пн. і центр, частинах А. живуть (в тис. чол.): таджики — понад 2700, хазарейці — 1400, узбеки — 1400, туркмени — 400, кафіри (нуристанці) — 100, фі-рюзкухи — 90, джемшиди — 80, теймені, теймурі, араби, киргизи, каракалпаки, перси, індійці, євреї та ін. народи. В пустелях Регістан і Дашті-Маркох кочують белуджі (150 тис. чол.). Народності А. за релігією — здебільшого мусульмани-суніти (лише східні хазарейці-бербері та джемшиди — мусуль-мани-шиїти). Пересічна густота населення в А. — 20 чол. на 1 км2. Населення в країні розміщене дуже нерівномірно: в долинах річок, оазисах, біля великих міст густота населення перевищує 200 чол. на 1 км2, в горах Гіндукушу і пустелях вона зменшується до 1 чол. на 1 км2 Майже 2 млн. чол. в А. — кочовики. Міського населення в країні бл. 10%. Найбільші міста А (в тис. ж.): Кабул —310 (1958); Кандагар — 71, Герат—76 (1950).

[ред.] Історія

Через територію А. проходили старовинні торговельні шляхи, що вели від Середземного та Каспійського морів і Середньої Азії до узбережжя Індійського океану. З давніх-давен через А. йшли численні полчища завойовників, починаючи від Александ-ра Македонського до Надір-шаха (18 ст.).

Афганці вперше згадуються в історичних пам'ятках 982—983. За свідченням арабських і таджицьких учених середніх віків, афганці тоді жили в районі Сулейманових гір, а басейни річок А. населяли в основному таджики. В 11—18 ст. афганські племена заселили сучасний А. і вийшли за його межі до Індії, де заснували султанат з афганською династією Лоді [1451—1526]. Наприкінці 17 ст. територія А. була поділена між Іраном (р-ни Герата і Кандагара) та Індією (р-ни Кабула і Пешавара).

В 1-й пол. 18 ст. в А. остаточно склався феодальний лад, створились прошарки купецтва і знаті. Тодішній занепад Ірану та Індії сприяв визволенню афганців. Повстання 1709 племені гільзаїв, очолене Мір-Вейсом, закінчилось вигнанням іранців з А., а через кілька років нащадки Мір-Вейса підкорили Центральну і Східну частини Ірану. 1730 Надір-шах витіснив афганців з Ірану і 1738 знову підкорив А. Ірану. Після смерті Надір-шаха 1747 ватажок афганського племені абдалі (згодом названого дуррані) Ахмад-шах заснував єдину афганську державу. Обраний шахом, Ахмад-шах Дуррані [1747—73] завоював Хорасан, Сінд, Пенджаб, Кашмір та узбецькі землі від Гіндукушу до Аму-Дар'ї. Внаслідок феодальних усобиць 1818 ця держава розпалася на 4 князівства: Кандагар, Герат, Пешавар і Кабул. Правитель Кабулу, найсильнішого з них в економіч. і військ, відношенні, Дост-Мухаммед 1826 оголосив себе еміром А. Підкорення Кандагару (1826) і Герату (1856) і завоювання узбецьких ханств Маймене, Андхой та ін. було завершенням територіального формування сучасного А. Процес об'єднання А. затримувався агресією Англії, яка в 1-й пол. 19 ст. завоювала Індію і прагнула загарбати А. та Середню Азію. Перша англо-афганська війна (1838— 42) закінчилась поразкою Англії. В другу війну (1878—80) Англія захопила Кандагар і Джелалабад і нав'язала А. кабальний Гандамакський договір 1879. Народні повстання змусили Англію вивести своє військо з А., але емір Абдуррахман [1880—1901] погодився на встановлення англ. контролю над зовнішньою політикою А. Емір Абдуррахман придушив народний рух, стратив його керівників, вів жорстоку боротьбу з сепаратизмом місцевих ханів. Хоч Абдуррахману і не вдалося об'єднати всі афганські племена, проте його реформи відіграли велику роль в централізації феодальної афган. держави. За його правління формуються прошарки тор говельної буржуазії і поміщиків. Під впли вом російської революції 1905—07 в А. активізується антианглійський рух молодоаф-ганців, які виступали за повну незалежність А. і проведення внутрішніх реформ. 1908 емір Хабібулла [1901 —19] під тиском феодалів придушив цей рух. Ще більше посилився вплив Англії в А. після поділу 1907 сфер на Серед. Сході між Англією і Росією, які готувалися до війни з Німеччиною. В першу світову війну А. дотримувався нейтралітету. Під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції рух за незалежність А. посилився. 1919 англ. васал емір Хабібулла був убитий. Еміром став його син Аманулла-хан [1919— 29], який проголосив повну незалежність А. і звернувся до В. І. Леніна з просьбою про моральну і дипломатичну підтримку. Англія відповіла на цей акт війною, але, зважаючи на революц. піднесення в Індії, змушена була визнати незалежність А. Велике значення для позиції Англії мало також визнання незалежності Афганістану Радянською Росією (травень 1919) та підписання 28 лютого 1921 договору про дружбу між РСФРР та Афганістаном. Аманулла-хан провів ряд реформ, спрямованих на прискорення розвитку бурж. відносин: ліквідував рабство, проголосив рівноправність народностей, розпочав будівництво промислових підприємств, зміцнив армію, реорганізував держ. апарат. 1926 Аманулла-хан проголосив себе падишахом, а 1929, внаслідок інспірованого Англією повстання, зрікся влади. Еміром став англ. ставленик — таджик Баче-і-Сакао під іменем Хабібулли, який скасував усі реформи Аманулли, але того ж року його скинув Надір-шах, дядько Аманулли-хана. Надір-шах за проанглійську орієнтацію в галузі зовн. політики був убитий амануллістами. 1933 падишахом А. став син Надір-шаха Мухаммед Загір-шах. Під час другої світової війни А. дотримувався нейтралітету, виславши, за порадою урядів СРСР і Англії, німецько-італійську фашистську агентуру за межі країни. 1946 А. був прийнятий до членів ООН. Добросусідські відносини між СРСР і А., безкорислива допомога з боку СРСР в розвитку нац. економіки А., розширення культурних зв'язків між обома країнами сприяє зміцненню незалежності А.

Політичні партії і профспілки в А. фактично не існують. 1958 в країні видавалось бл. 50 газет і журналів; з них найзначніші кабульські газ. «Аніс» та «Іслах». В А. є одна радіостанція (в Кабулі)

[ред.] Господарство

А. — слаборозвинута аграрна країна, де лише за останні десятиріччя побудовані перші пром. підприємства. На основі радянсько-афганської угоди (1956) СРСР надав А. кредит для будівництва пром. підприємств, автошляхів, іригаційних споруд. Це допомагає успішно здійснити прийнятий урядом А. п'ятирічний план (1956 — 61) розвитку економіки.

С. г. дає бл. 80% нац. доходу. Проте технічне оснащення с. г. дуже примітивне, роботи провадяться переважно вручну. Під орними землями зайнято лише 5,3% території А. Понад 75% оброблюваної площі перебуває в руках поміщиків, куркулів, вищого духівництва, держави. Бл. 70% селянських г-в — безземельні або малоземельні і орендують дрібні ділянки землі на кабальних умовах. Головні райони землеробства розташовані в долинах рік пн. провінцій і в Герірудській долині, а також в Кандагарському і Кабульському оазисах. 1250 тис. га земель — поливні. Бл. 70% всіх оброблюв. земель засівають пшеницею. Збір зернових в тис. т. 1958: пшениці — 1740, кукурудзи — 650, рису — 310, ячменю — 250, проса — 100; технічних культур: бавовни-сирцю — 66, льононасіння— З, цукр. буряків — 45, тютюну — 75, кунжуту — 5. Важливу роль відіграє садівництво та виноградарство — збір фруктів, баштанних культур і винограду 560 тис. т(1958). Тваринництво — важлива галузь економіки країни. В цілому воно має екстенсивний характер. У 1958 поголів'я овець становило 14 млн. голів, в т. ч. близько 5 млн. каракульських. Афганський каракуль, відомий своїми високими якостями, с головною статтею експорту А. Поголів'я кіз бл. 8 млн., великої рогатої худоби понад З млн. Успішно розвивається шовківництво. В сучас. А. зроблені перші кроки в напрямі пром. розвитку. Гірнича пром-сть представлена невеликим видобуванням кам. вугілля (28 тис. т, 1957—58), солі (25 тис. т), сірки, ляпіс-лазурі. За останні роки зростає виробн. електроенергії (63 млн. квт-г, 1958—59). Обробна пром-сть представлена 2 бавовняними ф-ками (в Пулі-Хумрі і Джабаль-ус-Сіраджі, біля Кабула), вовнопрядильними і вовноткацькими ф-ками (в Кабулі і Кандагарі), найстарішим підприємством А. — військовим з-дом «Машінхане» в Кабулі, цукроварнею в Баглані та деякими іншими невеликими підприємствами. За допомогою СРСР в останні роки збудовані асфальто-бетонний з-д, хлібозавод, великий млин, елеватор, будується (1959) авторемонтний з-д. Далеко за межами країни відоме кустарне виробн. килимів.

А. — країна, яка не має залізниць. До 1920 не було й автомобільних шляхів. Тепер протяжність шляхів, придатних для автотранспорту, — понад 6 тис. км. На р. Пянджі з допомогою СРСР будується (1959) перший в А. річковий порт. Найважливіші продукти експорту: каракуль, фрукти, бавовна, вовна, килими. Імпортуються промислові вироби: машини, устаткування, нафтопродукти, текстильні товари, цукор. Значна частина зовн. торгівлі (понад 1/3 обороту) припадає на СРСР і країни народної демократії.

[ред.] Освіта

До кінця 19 ст. в А. існували лише мусульм. релігійні школи. На початку 20 ст. було проведено деяку реформу в галузі освіти. Проте в країні бл. 90% неписьменних. У 1956 в 294 поч. школах було 120 500 учнів, в серед, школах — 5900 учнів, в профес. школах — 3400 учнів. В Кабульському ун-ті вчилось близько 1 тис. студентів. Найбільша б-ка — при міністерстві освіти в Кабулі. Музеї: в Кабулі, Кандагарі, Гераті, Мазарі-Шеріфі, Газні.

[ред.] Медико-санітарний стан

В 1954 був 41 лікувальний заклад на 1641 ліжко. Лікарів 1957—224 (1 лікар на 53 тис. ж.), з них 150 працювало в держ. установах (в Кабулі — 100); зубних лікарів було 35, акушерок 68, мед. сестер 600. Країна відчуває гостру потребу в мед. працівниках. Лікарів готує 1 мед. факультет. Існує 3 школи для середнього мед. персоналу. В А. дуже поширені інфекц. захворювання, в т. ч. віспа, висипний тиф, туберкульоз. На малярію щороку хворіє бл. З млн. чоловік. Народжуваність і смертність не реєструються. Мед. службу очолює м-во охорони здоров'я (з 1931).

[ред.] Література

Література А. мовою пушту зародилася давно: знайдено рукопис збірника «Невідомий скарб», що містить поетичні твори 8 ст. в кілька пам'яток 14—15 ст. В 16—17 ст. з'являється ряд поетів, у творах яких відбилась напружена соціальна боротьба афганських племен проти феодалів. «Великий єретик» Пір Рошан (Баязід Ансарі, 1525—85) у творі соціально-релігійного змісту «Добра вість» у художній формі виклав свої ідеї. Ахунд Дар-вез написав «Історію афганців» і ряд полеміч. творів. Арзані, Давлат Лохані, Мірза-хан Ансарі є авторами багатьох збірок поезій — «диванів». Найвидатніші поети світської феодальної поезії 17 ст. — Хухшаль-хан Хаттан (1613—88) і його послідовники — Абдул-Кадир, Афзаль-хан та ін. Абдуррахман Пешаварський — один з найвизначніших нац. поетів. У 18 ст. кращими поетами були Абдул Хамід, Ахмад-шах Дуррані. З кін. 18 ст. і до 2-ї пол. 19 ст. афганська л-ра переживає занепад; мову пушту витіснила перська, що стала держ. і літ. мовою. У 2-й пол. 19 ст. почалося відродження літератури мовою пушту. З 1936 пушту — державна мова. Маулаві Ахмед і Ахмед Джан писали оповідання мовою, близькою до народної. їх вважають основоположниками сучасної художньої прози в афганській л-рі. Сучасна афг. л-ра твориться двома мовами: пушту і перською. В ній розвиваються різні жанри: епос, лірика, драма й публіцистика. Давню й багату народну творчість афганців — героїчну, ліричну, побутову — широко використовують сучасні письменники. Серед них найпопулярнішими є: акад. Бінава — поет, літературознавець, історик, збирач фольклору; Ріштіа, Ґулям, Бетаб, Бесмаль, Ульфат, Джерар, Ріштін, Халіл, Халім; у драматургії — Кохзад, Мухаммед та ін. Видається істориколіт. журн. «Кабул».

[ред.] Архітектура

Архітектура А. близька до перської та середньоазіатської, багата на пам'ятники буддійського мистецтва. Будівництво періоду держави Газневідів (2-а пол. 10 — 12 ст.) характеризується орнаментальною кладкою з цегли та різнобарвної теракоти (мінарети Махмуда 11 ст. та Бахрамшаха 12 ст. в Газні). Блискучі пам'ятники часів Тімурідів — тепер зруйнована мечеть Мусалля (15 ст.) та мавзолеї Гохар Шад і Шах-зода Казімі в Гераті; цікавим пам'ятником середини 18 ст. є мавзолей Ахмад-шаха в Дуррані, оточений мінаретами. Збереглися пам'ятники середньовічної фортифікації (фортеця Боло-Хіссар в Кабулі). Народне житло А. прикрашене різьбленням по дереву та розписом, близькими до пд.-таджицького.

[ред.] Образотворче мистецтво

Пам'ятки мистецтва А. дуже різноманітні і належать до багатьох культур. Найдавніша з них — бактрійська (1-а пол. 1-го тис. до н. е.) та греко-бактрійська (3—2 ст. до н. е.), в пам'ятках якої є золоті й срібні вироби, прикрашені реалістичними зображеннями тварин і міфологічних персонажів. Цікаві також греко-бактрійські монети. Дальше культ. піднесення зв'язує мистецтво А. з мистецтвом Індії. Насамперед треба відзначити пам'ятки гандхарського (греко-буддійського) мистецтва (1 — 4 ст. н. е.). В Баміані збереглися колосальні статуї Будди (35—53 м), висічені в скелях, а також стінописи в печерних храмах (2—9 ст.). В період панування ісламу (12—14 ст.) в А., особливо в Гераті, створюються бронзові вироби, прикрашені інкрустованими і гравірованими орнаментами. В 15 ст., при Тімурідах, пишно розцвітає гератська школа мініатюри на чолі з Вехзадом. У 15—16 ст. А славиться художнім оздобленням зброї. Наприкінці 19 ст. в А. розвивається новий живопис, графіка і скульптура, створюються художні напрями, які наслідують зх.-європейське мистецтво (Ролям Мухаммед-хан, Брешна) або розвивають традиції нац. мініатюрного живопису (Хомаюн Еттемаді), в скульптурі — Аманулла Хейдар.

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія

• Маркс К. Хронологические виписки по истории Индии. М., 1947;
• Энгельс Ф. Афганистан. В кн.: Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинеия, т. 11, ч. 2. М.—Л., 1934;
• Ленін В. І. Відповідь на запитання американського журналіста. Твори. Вид. 4, т. 29;
• Нова історія країн зарубіжного Сходу, т. 1—2. К., 1954 — 55;
• Новітня історія країн зарубіжного Сходу, в. 1—2. К., 1956—57;
• Бочкарев П. Афганистан. М., 1953; Всеобщая история архитектурыі, т. 1. М., 1958.

[ред.] Джерела

1.Ц.Р.У.Світові Факти(англ.)
2.Сайт Радіо Свобода(укр.)
3.Сайт “Studik.nm.ru”(укр.)
4.Сайт «Афган-Веб»(анг.)
5.Сайт «Афганська Земля»(англ.)
6.Сайт «Факти Що До...»(англ.)

Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.