Вікінги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Данські вікінги в поході на Англію. (Мініатюра, «Житіє св. Едмунда», 12 століття).

Вікінги — представники військо-торгівельних угруповань Північної Європи, насамперед Скандинавії. Належали переважно до скандинаво-германської мовної групи. Вважаються першими «піратами Півночі». Починаючи з 8 століття розпочали грабіжницькі набіги на прибережні землі європейських країн, засновуючи на завойованих землях свої поселення. У зв'язку з активною експансією скандинавів у період з 8 по 10 століття, його прийнято називати у європейській мідієвістиці «Епохою вікінгів».

Первісний ареал розселення племен «вікінгів» — Балтійське узбережжя Норвегії, Швеції та Данії.

Оскільки географічна експансія вікінгів здійснювалась головним чином водними шляхами, в європейській історіографії панує точка зору, що експансія ця стала можливою лише завдяки винаходу "транспортного засобу — вікінгського човну дракару (норв. Drakkar).

Землі, заселені вікінгами, були гористі та лісисті і мало придатні для хліборобства. Общини Вікінгів мешкали малими оселями, керували якими так звані «ярли» — найбагатші землевласники. Деякі вікінги мали рабів («траллів»), але у більшості своїй всі вони були вільними («карлами»). За ментальністю вікінги мали жорстокий норов, були міцними тілом, звиклими до труднощів.

З початку 700-х років у зв'язку з ростом населення (демографічний вибух) кількість вільної придатної для хазяйнування землі почала зменшуватися. До того ж, існуюча традиція, згідно з якою наслідування землею і всім майном переходило тільки до першого сина, інші ж — другі і треті сини — не одержували нічого, змусила вікінгів відправлятися на пошуки нових плодючих місць. Були це воїни-пірати, чия зброя складалася з важкого меча і сокири, якими вікінги володіли майстерно. Вони грабували кораблі, мирні поселення, монастирі і навіть окремі міста. Звичайно вони зганяли на берег і забивали худобу, вели людей у рабство. Тих, хто пручався, вбивали.

Отже «Епоха вікінгів» — це час їх морського і річного піратства і работоргівлі.

Карта ареалу розселення вікінгів (світло-зеленим), напрямb їхньої експансії та час заснування основних поселень.

з 787 року вікінги почали нападати на Англію, здійснюючи свої розбійницькі набіги на міста і монастирі, увозячи з собою трофеї та рабів (у 878 році після поразки від англійського короля Альфреда ними було укладено договір про розподіл території Англії). У 10 столітті вікінги нападали також і на землі Франції. Так, наприклад, у 886 році вони навіть обложили Париж, але французький король Карл ІІ Лисий зумів від них відкупитися. Заселена вікінгами територія здобула назву Нормандія.

Пізніше вікінги оселилися на землях Ісландії та Гренландії. Але жорстокі природно-кліматичні умови та неврожаї привели до загибелі вікінгської колонії в Гренландії. На півночі Європи вони досягли узбережжя Білого моря, на Заході і Південному Заході вони обігнувши Європу доплили до італійських міст Середземномор'я — Генуї та Венеції. На Сході вони спустилися Волгою через Каспій до берегів Персії і досить довгий час вели работоргівлю з персам і арабами. Південно-Східний напрямок експансії вікінгів по рікам Волхову та Дніпру до Візантії здобув назву «Путь з варяг у греки».

Завдяки морехідним якостям своїх човнів вікінги у 1000 році досягли берегів Північної Америки, де вони заснували кілька поселень, але згодом їх було витиснено племенами індіанців. Археологами достовірно встановлені оселі вікінгів в Канаді. Але аналізуючи тексти саг, вчені дійшли висновку, що вікінги також досягли узбережжя Америки у районі сучасного Нью-Йорка.

Іноді вікінгам вдавалося покласти регулярну на населення данину, яка мала назву «датські гроші» («данегельд»). Ця назва вперше згадується на початку 11 століття, хоча подібні побори виплачувалися і раніше, вже починаючи з 9 століття. При виплаті цієї данини, між правителями країн та проводирями вікінгів складався відповідний договір, згідно з яким вікінги брали на себе захист узбережжя від інших завойовників. Так, наприклад, у 1012 році англійський король Етельред Нерішучий виплатив 48 тисяч фунтів срібла проводирю датського флоту Торкелю Високому, який обіцяв захищати країну від набігів.