Альпи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Альпи в районі Оберстдорфа (Фельхорн)

Альпи (франц. les Alpes, нім. die Alpen, іт. le Alpi, словен. Alpe, від лат. montes albes - білі гори, також можливо назва кельтського походження alb - високий, або alpa - височина), найвища гірська система Західної Європи, простягається дугою від берегів Середземного моря до Середньо-Дунайської низовини на території європейських країн Австрія, Італія, Ліхтенштейн, Німеччина, Словенія, Франція, Швейцарія. Довжина гірської системи 1200 км, ширина — 130-260 км., висота до 4807 м (гора Монблан). Дуга є опуклою на північний–захід з поперечною улоговиною, в межах якої лежать озера Боденське та Комо. Розрізняють Західні та Східні Альпи.

Західні Альпи складаються з Приморських, Котських, Савойських, Бернських Альп. Їх пересічна висота 3.000-4.000 м. Окремі вершини сягають понад 4000 м:

Монблан (найвища вершина Альп і Європи) 4.809 м,
Монте-Роза 4.638 м,
Вайсгорн 4.512 м та ін.

Для Західних Альп характерна добре виявлена дугоподібна форма хребтів, різка асиметрія схилів — внутрішні круті, зовнішні пологі, великий розвиток льодовиків.

В Східних Альпах виділяються Бернінські, Ретійські, Доломітові та Карнійські хребти. Вони мають широтне простягання. Пересічна висота Східних Альп 2.500—3.500 м. Льодовиків тут менше.

Крім поділу на Західні і Східні, Альпи поділяють також у широтному напрямі: на Північні Передальпи (вапнякові та сланцьові гори), Центральні Альпи (кристалічні хребти) та Південні Передальпи (вапнякові і пісковикові гори).

Альпи утворилися у добу Альпійської складчастості. Осьова зона Альп складена кристалічними та метаморфічними породами, по периферії – флішовими та моласовими формаціями. Родовища залізних, марганцевих, магнезиту і поліметалічних руд, кам'яної солі (в Східних Альпах). Також незначні родовища бурого та кам'яного вугілля. В Альпах є численні виходи джерел мінеральної води в тому числі і теплої, на базі яких побудовано курорти (Баден-Баден, Бад-Веслау, Бадгаштейн, Ішль, Райхенгаль, Екс-леБен та інші). Близько 1.200 льодовиків (загальною площею понад 4000 км₂, станом на ???). Багато озер тектонічно-льодовикового походження. Альпи мають багато зручних перевалів — Мон-Сені, Сен-Бернар, Сімплон, Сен-Готард, Берніна, Бреннер, Тауерн. Крізь Альпи прокладені тунелі: Сімплонський, Сен-Ґотардський та інші.

Клімат і грунтово-рослинний покрив Альпи мають чітко виявлену вертикальну зональність: до 1200 м клімат помірно теплий, ростуть широколистяні ліси; від 1300 до 1700 м клімат помірний, рослинність — хвойні ліси; 1700—2300 м — субальпійська зона; 2300—3200 м — альпійська зона з помірно холодним кліматом, вище — зона вічного снігу.

Альпи в районі Оберстдорфа (Фельхорн)

Зміст

1 Найвищі вершини
2 Ріки
3 Озера
4 Льодовики (ґлетчери)
5 Головні залізничні та автомобільні шляхи
6 Література

[ред.] Найвищі вершини

4.809 м: Монблан
4.478 м: Маттергорн, Аппенінські Альпи
3.970 м: Ейґер, Бернські Альпи
4.166 м: Юнґфрау, Бернські Альпи

[ред.] Ріки

Рейн
Рона
По, притока верхнього Дунаю;

[ред.] Озера

[ред.] Льодовики (ґлетчери)

Лінія вічного снігу лежить на півночі на висоті 2.500 м, а на півдні — 3.000—3.200 м. Загальна площа сучасного зледеніння — 4140 км². Льодовиків в Альпах бл. 1200, найбільший — Алечський у Бернських Альп площа 169 км². З льодовиків беруть початок ріки: Рона, Рейн, Аді-дже, Інн, Драва та ін.

Близько 1200 ґлетчерів (найбільший Алеч);